Удосконалення процедури вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) примирними органами в Україні - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаНауковий керівник: кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, професор Пастухов Володимир Павлович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки України Процевський Олександр Іванович, директор Інституту економіки та права Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Захист відбудеться “18” 03 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.За цих обставин значно зростає роль примирних органів при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), зусилля яких спрямовуються на переведення конфліктів у мирне русло, зменшення до мінімуму їх негативних соціальних та економічних наслідків. Усе це зумовлює вироблення теоретичних положень, повязаних з реалізацією конституційного права громадян на працю та спрямованих, в тому числі, на ефективне вирішення колективних трудових спорів. Правовий механізм розвязання колективних трудових спорів (конфліктів) повинен враховувати світову практику вирішення спорів, національні особливості правовідносин у сфері колективних спорів, забезпечувати законність дій і рівність сторін колективного трудового спору. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до підготовленої Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки і до “Основних напрямів наукових досліджень, повязаних із необхідністю кодифікації чинного трудового законодавства”, затверджених Академією правових наук України, а також Рішення Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці “Про практику застосування Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)””, в якому було визначено необхідність вдосконалення окремих положень Закону. встановити правову природу колективного трудового спору, визначити поняття відносин, повязаних із вирішенням колективних трудових спорів в контексті предмета трудового права та правовий статус субєктів колективних трудових спорів (конфліктів);Перший розділ - “Теоретичні положення правового регулювання колективних трудових спорів” - складається з трьох підрозділів, у яких розкривається загальна характеристика організаційного та правового регулювання примирних процедур, визначається поняття та дискусійність характеристики відносин, повязаних із вирішенням колективних трудових спорів в контексті предмета трудового права, юридичного змісту поняття “колективні трудові спори (конфлікти)”. Зазначено, що серед українських специфічних параметрів, які регулюють вирішення колективних трудових спорів, автор виділяє такі: важливе місце держави в суспільному регулюванні; пріоритетне значення закону порівняно із правом; відносно новий інститут захисту прав і свобод людини; недостатній рівень правової культури населення. Автором зроблено висновок, що в Україні триває пошук ефективного альтернативного механізму вирішення колективних трудових спорів, і процедуру примирення слід будувати не лише на національній основі, а й з урахуванням зарубіжного досвіду, що має допомогти уникнути багатьох історико-правових помилок, стати наочною ілюстрацією вирішення правових проблем, у тому числі й колективних трудових спорів. Звернення дисертанта до європейського досвіду у визначенні вищезазначеного питання свідчить про такі тенденції: переважна більшість європейських країн прагне створити таку систему розвязання трудових конфліктів, де головні ролі належали б громадським організаціям, а роль державних органів, що регулюють трудові відносини (головним чином судових органів), має бути зменшена; за винятком правових спорів (для яких існують судові засоби розвязання), процедури для вирішення колективних трудових спорів здійснюються у позасудовому порядку; в результаті еволюції правового регулювання колективних трудових спорів у більшості країн створені державні органи із змінним статусним тяжінням або до судової, або до виконавчої влади: “Національна рада праці” (Бельгія); “Служба з надання консультацій, примирення та арбітражу” (Великобританія); “Служба посередництва та арбітражу Греції”; “Служба примирення” (Данія); “Державний орган з питань впровадження” (Ірландія); “Національна служба посередництва” (Швеція) тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ