Удосконалення планування та фінансування видатків на охорону здоров"я - Дипломная работа

ВСТУП Як відомо, критерії здоров’я населення є найважливішим показником соціального, економічного, культурного та духовного розвитку суспільства, а також одним із головних елементів національного багатства будь-якої країни. До того ж слід відзначити, що функціонуючої системи охорони здоров’я як важливої галузі соціальної сфери країни економічні перетворення останніх років, на жаль, не торкнулися. І підтвердженням цього є те, що фінансування медичної галузі зовсім не змінилось і як проводилося через бюджет країни, так і фінансується й надалі. Актуальним залишається питання достатності рівня бюджетного фінансування закладів системи охорони здоров’я, оскільки належна якість медичного обслуговування залежить насамперед від фінансового забезпечення. Метою роботи є розробка ефективних шляхів розвитку фінансування галузі охорони здоров’я України. Основними завданнями є дослідження ролі та значення видатків на систему охорони здоров’я України; ознайомлення із механізмом фінансування медичної галузі України; аналіз динаміки та структури видаткової частини місцевих бюджетів на охорону здоров’я; дослідження основних факторів, які впливають на ефективність фінансування системи охорони здоров’я; надання пропозицій щодо удосконалення процесу фінансування видатків на охорону здоров’я. Предметом дослідження є видаткова частину бюджету Верхньодніпровського району. Теоретично - методологічну основу роботи складають законодавчі та нормативні акти, які регулюють процес фінансування системи охорони здоров’я, інформаційну - річна та квартальна звітність про виконання місцевих бюджетів Верхньодніпровського фінансового управління райдержадміністрації, праці Рогач І.М., Ярошевича Н.Б., .та інших вчених, матеріали періодичного друку та інші джерела інформації. Найбільше значення серед них мають: * Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV; * Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII; * постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» від 17 вересня 1996 р. № 1138; * рішення Конституційного Суду України «У справі про безоплатну медичну допомогу» від 29 травня 2002 р. № 10-рп/2002; * окремі накази МОЗ України. Однією із стратегій системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводить до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань. Другий напрям полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку кожної конкретної людини. Охорона здоровя - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоровя є Міністерство охорони здоровя України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоровя Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації. Щодо видатків на охорону здоров’я, то вони також займають важливе місце в загальному об’ємі фінансування соціально-культурних міроприємств і складаються з затрат на утримання будівель та штату працівників лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ. Громадянам України надається лікувально-профілактична допомога поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоровя, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, повязаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоровю пацієнта. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обгрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоровю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоровю пацієнта. Місцеві органи управління охороною здоров’я здійснюють контроль за якісним наданням медичної допомоги підприємствам, установам та організаціям державної, місцевої і приватної системам охорони здоров’я, а також особам, які займаються приватною медичною практикою [3]. Згідно з оприлюдненими даними МОЗ, в Україні якість медичного обслуговування (ЯМО) досить невисока: інтегральний показник якості лікування становить приблизно 56%. Особлива ув