Удосконалення оцінки посередницької діяльності кредитної спілки - Дипломная работа

Вступ кредитний спілка фінансовий Кредитні спілки в Україні являють собою спеціалізовані споживчі кооперативи громадян. Вони створені як добровільні об’єднання громадян (фізичних осіб), пов’язаних якою-небудь соціальною спільністю: місцем роботи, місцем проживання, професією, будь-яким іншим загальним інтересом. Кредитна спілка сприяє ефективному заощадженню особистих коштів громадян, пайовиків, одержанню ними кредитів з цих коштів, спільному використанню частини цих грошей в освітніх, житлових та інших програмах соціальної підтримки і соціального розвитку своїх членів. Основна діяльність, спрямована на організацію соціальної взаємодопомоги і підтримки громадян, не переслідує мети отримання прибутку - є неприбутковими організаціями. Особливості діяльності кредитних спілок впливають на специфіку аналізу їх фінансового стану. З одного боку він здійснюється відповідно вимог до діяльності банків, з другого боку відповідно організацій неприбуткового характеру. Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що методи аналізу фінансового стану кредитних спілок не тільки визначають рівень розвитку даних організацій, але і сприяють ознайомленню з фінансовим станом спілок їх членів, банків, представників виконавчої влади, інших споживачів. Інформація про фінансовий стан спілок є доступною для перелічених осіб завдяки впровадженню методів фінансового моніторингу, рейтингової системи, основаних на показниках аналізу фінансового стану. Проблемам аналізу фінансового стану кредитних спілок присвячені наукові труди таких вчених, як В. Гончаренко, К.Капусової, С.Левицької, М. Федорець та інших. Предметом дослідження є процес оцінки ефективності кредитної спілки «Імпульс плюс». Метою роботи є дослідження та удосконалення методів оцінки ефективності діяльності фінансових посередників. Для досягнення оцінки ефективності кредитних спілок як фінансових посередників були визначені такі завдання: з’ясування сутності категорії «ефективність кредитних спілок»; дослідження підходів до оцінки ефективності; обґрунтування моделі для оцінки ефективності з точки зору фінансового посередництва; економічна апробація запропонованих підходів. Окремі питання оцінки ефективності посередництва відображені в працях таких авторів, як О.В. Васюренко, А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, Л. Теоретичні та практичні аспекти функціонування фінансових посередників досліджені в працях таких авторів, як Р. Брейлі, Ю. Бригхем, Л.Дж. Гітман, М.Д. Джонк, Дж. Кейнс, Дж. Майерс, Р. Ролл, П. Самуельсон, Дж. Тобін, У. Шарп, Я. Міркін. Видима сторона фінансів проявляється у потоках певних фінансових активів, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин і забезпечують для цих суб’єктів формування їх доходів та видатків, а також цільових грошових коштів. Суб’єктами при цьому виступають держава, юридичні та фізичні особи. Накопичені заощадження можуть бути використані для інвестицій, а отже відбувається перетік коштів, при якому вони перемішуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто пострибує інвестицій. Перетік фінансових активів між суб’єктами фінансових відносин може відбуватися внаслідок надання ним фінансових послуг різноманітними фінансовими установами. Сучасний фінансовий сектор України за своїми інституційними та функціональними характеристиками не повною мірою відповідає тенденціям світових фінансових систем. Розширення спектра фінансових послуг, зростання ролі банків та небанківських фінансових установ у інвестиційному процесі є важливим підґрунтям економічного зростання. У багатьох країнах світу рівень розвитку фінансового сектора і фінансових ринків у цілому є індикатором зрілості ринкових відносин. Грошовий ринок за характером звязку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування. У секторі непрямого фінансування поряд з двома базовими субєктами, які умовно можна назвати кредитор і позичальник, зявляється третій економічний субєкт, який є самостійним і рівноправним субєктом грошового ринку. Подібно до базових субєктів він формує власні зобовязання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають обєктом торгівлі на грошовому ринку. Фінансові посередники діють на ринку від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобовязання і власні вимоги. Так, кредитна спілка, акумулюючи кошти своїх клієнтів, створює нове зобовязання - договір про внесок на депозитний рахунок, а розміщуючи ці кошти у позичальників, у банках чи цінних паперах, створює нову вимогу до позичальника. Окремі субєкти грошового ринку і в теорії, і на практиці розглядаються, як правило, ізольовано один від одного, як неповязані між собою структури, які функціонують у своїх замкнутих економічних сферах. Оскільки базові субєкти грошового ринку переважно є субєктами реального сектора економіки (ділові підприємства та домашні господарства), то, створюючи для їх функціонування сприятливі умови, фінансові посередники позитивно впливають на кругооборот капіталу в п