Методи визначення основних чинників внутрішньозмінних втрат робочого часу на залізничних підприємствах. Дослідження методичного підходу до оцінки тривалості роботи у вартісному вимірі, моделі залежності продуктивності праці від рівня трудових втрат.
Аннотация к работе
Економічне значення поліпшення використання робочого часу полягає в тому, що завдяки скороченням його втрат збільшується час саме роботи, кількість та якість праці, що впливає на зростання обсягу кінцевого продукту й підвищення продуктивності праці. Ефективне використання робочого часу відповідає зростанню ритмічності виробництва, підвищенню якості праці, чіткому співвідношенню між складовими виробничого процесу, зменшенню впливу стохастичних чинників, які не тільки спотворюють виробництво, але й впливають на соціально-психологічний клімат у виробничих колективах та в цілому на економічний та фінансовий стан підприємства. Зважаючи на роль та значення використання робочого часу для підвищення ефективності суспільного виробництва і необхідність наукового рішення методологічних питань системного вивчення даної проблеми, автор дисертаційної роботи ставив за мету виробити науково обґрунтовану систему оцінки й аналізу показників ефективності використання робочого часу та їх вплив на результати діяльності підприємства, розробити науково-методичні та практичні рекомендації щодо управління робочим часом, а саме в розрізі його втрат на підприємстві, і показати їх вплив на стан економічної стійкості підприємства. Класифікація дозволяє організувати облік, аналіз та контроль за робочим часом і є базою для визначення структури втрат та моделі управління скороченням втрат робочого часу. Дисертантом удосконалено звіт про використання робочого часу; кількісні показники поділено за їх економічним змістом: неявки з поважних причин; втрати, які можливо скоротити; втрати, які потрібно усунути; якісні показники (відпрацьовано одним робітником за період; відпрацьовано одним робітником понаднормово за період; відпрацьовано одним робітником за тиждень; відпрацьовано одним робітником понаднормово за тиждень).Розглянуто сутність економічної категорії «робочий час» та закону економії часу на сучасному підприємстві. На основі аналізу світового та вітчизняного досвіду встановлено, що на сучасному підприємстві в умовах інтенсифікації, інтеграції виробництва, ускладнення взаємозвязків між різними галузями робочий час є універсальним вимірювачем праці, а закон економії часу - базовим економічним законом. Запропоновано для ефективного управління робочим часом на підприємствах створити послідовну систему напрямків, яка включає: чинники впливу на використання робочого часу (політичні, економічні, виробничі, соціально-психологічні, соціально-побутові). Розроблено модель управління втратами робочого часу, що дозволяє, контролювати рівень втрат робочого часу, виявити резерви та створити передумови підвищення економічної стійкості підприємства як операційної, так і фінансової. Запропонована методика управління робочим часом враховує класифікацію втрат робочого часу та вдосконалену інформаційну базу, а саме дає можливість всі втрати робочого часу поділити на: втрати не відпрацьовані з поважних причин; втрати, які можна скорочувати; втрати, які слід усунути, та якісні показники класифікувати за групами: відпрацьовано одним робітником за період, відпрацьовано одним робітником понаднормово за період, відпрацьовано одним робітником за тиждень, відпрацьовано одним робітником понаднормово за тиждень.