Удосконалення методів діагностики та терапії хламідіозу великої рогатої худоби в ЗАТ "Нива-плюс" Ічнянського району Чернігівської області - Дипломная работа

ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Удосконалення методів діагностики та терапії хламідіозу великої рогатої худоби в ЗАТ «Нива-плюс» Ічнянського району Чернігівської області Зміст 1. Власні дослідження 3.1 Матеріали і методи дослідження 3.2 Характеристика господарства 3.3 Результати власних досліджень 3.4 Обговорення результатів власних досліджень 3.5 Розрахунок економічної ефективності 4. Охорона праці 5. Вступ Серед чисельної інфекційної патології людей і тварин велику питому вагу займають антропозоонозні і зоонозні хламідійні інфекції, які є серйозною медико-ветеринарною проблемою. Хламідіози - це група контагіозних захворювань тварин, птиці та людей, які спричинюються антигеноспорідненими і морфологічно схожими мікроорганізмами - хламідіями. Хламідії є потенціальною загрозою здоров’ю людей, які можуть заразитись в результаті контакту з тваринами, зараженими цими збудниками або при вживанні м’яса і молока, отриманих від таких тварин, а також на м’ясокомбінатах і м’ясопереробних підприємствах при обробці туш хворої худоби і птиці. В останні роки, дякуючи широким і цілеспрямованим дослідженням вчених по вивченню хламідіозу овець, свиней, сріблясто-чорних лисиць, великої рогатої худоби, розроблені і впроваджені у виробництво діагностикуми, вакцини і раціональні заходи боротьби (Настенко В. і співавт., 2001; Стегній Б.Т. і співавт., 2002). У цього виду тварин недостатньо вивчена крайова епізоотологія хвороби в південних областях України, її розповсюдження, перебіг, симптоматика, патоморфологічні і гістоморфологічні зміни. Потребують вдосконалення методи лікування хворих тварин і система профілактики хвороби. Метою нашої роботи було вивчити розповсюдження, перебіг, симптоматику, патоморфологічні і гістоморфологічні зміни урогенітального хламідіозу великої рогатої худоби в Чернігівській області; удосконалити існуючі методи лікування хворих тварин та розробити науково обґрунтовану систему профілактичних заходів. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: провести аналіз показників відтворення стада великої рогатої худоби в господарствах Чернігівської, Київської та Полтавської областей України; вивчити епізоотичну ситуацію з хламідіозу великої рогатої худоби в Чернігівській області; вивчити симптоматику енцефалітної форми хламідіозу; вивчити патоморфологічні і гістоморфологічні зміни у великої рогатої худоби при хламідіозі; вивчити у порівняльному аспекті патолого-анатомічні і гістологічні зміни у морських свинок і білих мишей, заражених хламідіями в умовах експерименту; вивчити ефективність комплексного лікування хламідійної етіології. 2. Хламідіоз - інфекційна хвороба, що характеризується абортами, ендометрітами, вагінітами, народженням мертвих і нежиттєздатних телят, енцефаломієлітами, поліартритами, конюнктивітами, пневмоніями, ентеритами, маститами, орхітами, уретритами, баланопоститами і латентним перебігом. У 1879 році швейцарський вчений Ріттер встановив звязок захворювання людей зі хворобою папуг, завезених з Південної Америки. Вперше аборт корів, викликаний збудником ”папугової хвороби” (хламідіозу) описали Traum і Hart у 1923 році у Каліфорнії, а у 1956 році Schoop і Kauker довели серологічно і цитологічно хламідійну етіологію аборту [127]. У Радянському Союзі хламідіозний аборт корів, на підставі серологічних досліджень, був зареєстрований у 1967 році Терських І. І. і Курбановим і. А., а у 1973 році Курбановим з плоду, що абортував, був виділений збудник хламідіозу (штам 250). Н.Бончев та інші у 1963 році в Болгарії виділили хламідії від телят, хворих бронхопневмонією. У СРСР вперше виділив хламідії від телят, хворих бронхопневмонією Гафаров Х.З. у 1969 році. Робота з тваринами, зараженими або підозрюваними у зараженні хламідіозом, відноситься до робіт з особливо небезпечними умовами праці. Збудники хламідіозу великої рогатої худоби відносяться до відділу Gracillicutes, порядку Chlamydiales, родини Chlamydiaceae, видам: Chlamydophila psittaci, Chlamydophila pecorum і Chlamydophila abortus. Відсоток гомології ДНК виду Chlamydophila psittaci із ДНК виду Chlamydophila pecorum складає від 1 до 20 %. Таким чином, хламідії володіють високою мінливістю, що доведене дослідженнями Horsch, Wehr і Щербань Г.П.. Не можна виключати обслуговуючий персонал, як джерело збудника інфекції. При виникненні хвороби в благополучних господарствах відзначають епізоотії, а в стаціонарно неблагополучних господарствах хвороба виявляється зазвичай у вигляді ензоотичних спалахів і спорадичних випадків (хворіє переважно молодняк). Хламідіозний ентерит зазвичай реєструють у тварин до 6-ти місяців, але частіше в 3-10-денному віці. Так само зараження відбувається при лежанні: статеві органи і мацерована шкіра здорових корів стикаються із підлогою, контамінованою навколоплідними водами і ексудатом із статевих органів хворих корів [69; 174]. Плоди, що абортували, до 6-ти місяців стільності не мають яскраво виражених уражень: велика кількість червонуватої рідини в плевральній і черевній порожнинах, червонуватий набряк