Удосконалення хірургічного етапу лікування хронічного генералізованого пародонтиту - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УДОСКОНАЛЕННЯ ХІРУРГІЧНОГО ЕТАПУ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Рузін Геннадій Пінхусович, Харківський національний медичний університет завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Рябоконь Євген Миколайович, Харківський національний медичний університет завідувач кафедри терапевтичної стоматології; Захист відбудеться «___» ________ 2012 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.600.02 у Харківському національному медичному університеті за адресою: 61022, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету за адресою: 61022, м.Серед механізмів патогенезу ГП переважають порушення мікроциркуляції, дисбаланс імунної системи організму та порушення стану антиоксидантної системи, що призводить до порушення трофіки пародонта, активації вільнорадикальних процесів у тканинах і деструкції альвеолярної кістки (Рябоконь Є. М., Соколова І.І.2010). Потреба удосконалення хірургічних методів спонукає звернутися до сучасних технологій, а саме: до використання різного виду лазерів, що дозволяє створити кращі умови для загоєння післяопераційної рани та покращити умови регенерації кістки. Відомо, що лазери різного спектру дії широко використовуються в медицині - хірургії, гінекології, стоматології (Штабхольц А., 2006). Мета дослідження - підвищити ефективність комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит хронічного перебігу за рахунок використання лазерів на хірургічному етапі лікування на підставі вивчення впливу лазерного опромінення на мікрофлору пародонтальних кишень. Розробити спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту хронічного перебігу на хірургічному етапі із використанням неодимового та ербієвого лазерів.До 2 групи віднесли 35 пацієнтів, у яких на етапі хірургічного лікування проводилися оперативні втручання за такою самою методикою, але з використанням лазерів .В усіх пацієнтів визначали гігієнічні та пародонтальні індекси: індекс Гріна-Вермільйона, індекс РМА (Parma С., 1960) та індекс РІ ( Пацієнтів 1 групи оперували за класичною методикою: під місцевою анестезією проводили косий, фестончастий розтин мяких тканин до альвеолярного відростку в ділянці сегменту оперованих зубів, за допомогою распатора відкидали слизово-надкісний клапоть, другий розріз теж проводили скальпелем по ясенній борозні навколо кожного зуба, відокремлюючи ясна від твердих тканин, до самого дна кишені. Пацієнтів 2 групи оперували з використанням лазерів: під місцевою анестезією проводили неперервний парамаргінальний розтин у ділянці оперованого сегмента зубів, розтин проводили ербієвим лазером, потім елеватором відшаровували слизово-окісний клапоть для кращого огляду поверхні кореня зуба та альвеолярного відростку, другий розріз проводився теж є чітко по ясенній борозні, навколо кожного зуба, відшаровуючи ясна від твердих тканин зуба до самого дна кишені. Аналіз клінічних даних показав, що після проведення клаптевих операцій, залежно від методу хірургічного лікування, у пацієнтів спостерігали відмінності щодо післяопераційних термінів загоєння рани: у пацієнтів 1 групи на наступний день у 8 осіб спостерігався значний післяопераційний набряк, який тривав протягом 2-3 днів, у решти пацієнтів - помірний післяопераційний набряк, гіперемія ясенного краю, скарги на болючість. Глибина пародонтальних кишень після лікування зменшилася у пацієнтів обох груп, проте у хворих 2 групи показники глибини значно менші, ніж у хворих 1 групи.У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в підвищенні ефективності хірургічного лікування генералізованого пародонти ту хронічного перебігу за рахунок обґрунтування доцільності використання лазерів на хірургічному етапі. При використанні традиційних методів на хірургічному етапі лікування ГП хронічного перебігу спостерігалося зменшення запалення, що підтверджують дані індексної оцінки стану пародонту: ОНІ-S - 1,69±0,08, ПІ - 2,3±0,19, ПМА - 50,61±0,61, рецесія - 3,11±0,07, глибина пародонтальних кишень - 5,6±0,21, але традиційні методи не ліквідують носіїв пародонтопатогенних видів бактерій у післяопераційному періоді, що потребує призначення антибактеріальних препаратів. При використанні лазерів на хірургічному етапі лікування ГП хронічного перебігу спостерігалося скорочення післяопераційного терміну, покращувався стан пародонту: ОНІ-S - 0,99±0,07, ПІ - 1,98±0,15, ПМА - 48,58±1,0, рецесія - 2,54±0,09, зменшувалася глибина пародонтальних кишень - 3,86±0,20. На хірургічному етапі лікування ГП рекомендуємо розтин мяких тканин та обробку кореня зуба і стінок кісткової кишені проводити ербієвим лазером; видаляти грануляції, патологічний епітелій кишень неодимовим лазером.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ