Удосконалення функцій і структури кабінету міністрів України в період адміністративної реформи - Автореферат

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯРобота виконана на кафедрі державного управління і менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Нижник Н.Р., Українська Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедрою державного управління і менеджменту Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Погорілко В.Ф., Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, завідувач відділу конституційного права і місцевого самоврядування; Захист відбудеться 12 червня о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Українській Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м.Київ-57, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української Академії державного управління при Президентові України (03057, м.Київ-57, вул.На новому етапі державного будівництва, розпочатому Україною у 1991 році з проголошенням незалежності, було сформовано якісно інші (у порівнянні з радянським періодом) умови функціонування Уряду України: 1) зміна міжнародно-правового статусу України, створення незалежної держави спричинили розширення кола повноважень Уряду України; низка функцій, що реалізовувались в Україні вищим та центральними органами державного управління колишнього Радянського Союзу, перейшли до Уряду Української держави; 2) змінились методи впливу держави (через органи державної влади) на економічні, політичні, духовні процеси в суспільстві. Відповідно перед Урядом України постало питання переходу від командних, адміністративних методів управління до методів, притаманних демократичному суспільству; 3) поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову встановив нову систему взаємовідносин Уряду України із законодавчим та судовими органами; 4) введення інституту президентури, перехід від радянської системи влади до президентсько-парламентської поставив питання розмежування повноважень у системі виконавчої влади між Президентом України і Кабінетом Міністрів України; 5) процес реформування на місцях призвів до якісних змін у стосунках Уряду України і органів місцевого самоврядування. Пошук механізмів, які б адаптували функціональну та організаційну структури Кабінету Міністрів України до його нового статусу, визначення основних засад удосконалення структури і функцій Уряду України є провідною ідеєю сучасної адміністративної реформи в Україні. По-перше, управлінські аспекти діяльності Кабінету Міністрів в Україні на науковому рівні майже не розроблялися; по-друге, існуючі розробки хибують копіюванням моделей структури і функцій інших держав (не можна ігнорувати іноземний досвід з вирішення проблем державного управління, але до нього потрібно підходити критично, з урахуванням особливостей українських реалій.) Зрозуміло, що не маючи методології аналізу управлінських механізмів, функцій і структури Уряду, не можна говорити про стратегію їх удосконалення; адміністративна реформа повинна мати не тільки інструментарій, потрібно чітко визначити обєкт реформування. Нормативну та теоретичну основу дослідження складають: 1) положення Конституції України, законодавчих актів України, Постанов Верховної Ради України, Указів і Розпоряджень Президента України, Постанов і Розпоряджень Кабінету Міністрів України, рішень Конституційного Суду України в частині, що стосується діяльності Кабінету Міністрів України; 2) конституційні та нормативно-правові акти зарубіжних держав, що регулюють діяльність урядів (Канада, Сполучені Штати Америки, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Польща, Хорватія, Росія, Білорусія, Казахстан та ін.); 3) роботи українських і російських спеціалістів у галузі адміністративного права радянського періоду - Г.В.Атаманчука, І.Л.Бачило, Козлова, Б.П.Курашвілі, Б.М.Лазарєва, А.Є.Луньова, М.І.Піскотіна, В.Ф.Сіренка, Ю.А.Тихомирова, В.В.Цвєткова, В.Є.Чіркіна, Л.Д.Ямпольської, Л.П.Юзькова; 4) дослідження сучасних українських вчених в галузі державного управління та конституційного права - В.Б.Аверянова, Р.А.Калюжного, Л.Т.Кривенко, В.Ф.Мелащенка, Н.М.Мироненко, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілка, В.М.Селіванова, І.А.Тимченка, Ю.М.Тодики, В.М.Шаповала, В.О.Шамрая; 5) роботи іноземних авторів з державного управління - Г.Гейла, Б.Гурне, С.Ковалевські, М.Маркова, Л.Планкета, Є.Старосцяка; 6) розробки українських та зарубіжних спеціалістів з теорії систем - Л.М.Артюшина, Р.Джонсона, Ю.К.Зіатдінова, Ф.Каста, О.А.Машкова, І.А.Попова, Д.Розенцвейга, В.П.Троня, А.В.Харченка, ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ