Уд у сучасній арабській музичній культурі: виконавська та композиторська творчість - Автореферат

Національна академія наук України Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.АМУ, завідувач кафедрою теорії музики Національної музичної академії України ім. Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник, завідувач відділом етнокультурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Юдкін Ігор Миколайович, доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедрою народних інструментів Національної музичної академії України ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту. Третья концепция выделяет оппозицию уда как акустического инструмента к музыке "нового типа" (конкретной, электронной).Актуальність теми дисертації полягає у багатоаспектності функціонування уда як феномену національного музичного інструменталізму і, водночас, як сучасного інструменту концертного виконавства. Якщо перша сфера буття уда висвітлена досить широко у різноманітних наукових працях і старовинних трактатах, то сучасна доля уда далеко не вирішена і потребує ретельного вивчення численних питань щодо стабілізації конструктивних особливостей, принципів настроювання, вивчення музично-художніх можливостей і проблем підготовки удистів, які б відповідали сучасним вимогам професійного мистецтва. Представники третьої концепції сконцентрували свою увагу на опозиції уда відносно музики "нового типу" (наприклад, електронна музика) і щодо пошуків в галузі конкретної музики. Сутність четвертої концепції визначається інтеграцією окремих принципів перелічених установок: визнається правомірність існування будь-якого культурного явища, але при цьому враховується правомірність необхідності вивчення проблем музично-естетичного плану. Таким чином, підтверджується актуальність дисертації, яка обумовлена узагальненістю поставленої проблеми, яскравістю її виявлення через функціонування уду в арабській музичній культурі, інтенсивністю розвитку професійної композиторської творчості, інтересом композиторів до вказаного аспекту буття уда як сольного, ансамблевого та оркестрового інструменту, наявністю певних виконавських проблем (розширення діапазону, удосконалення техніки гри тощо), а також необхідністю розгляду завдань музичної освіти.У випадку визначення інструменту як образу зявляється цілий ряд конкретних конструктивних рішень, які виникають в різні часи і за різними обставинами. Серед таких інструментів, образи яких репрезентують цілі групи, заслужено посідає почесне місце уд - представник струнно-щипкової групи. В центрі уваги знаходяться такі виконавці і композитори, як Мухі аль-дін Хайдар (засновник першої професійної школи гри на уді), Джаміль і Мунір Башири (видатні представники іракської школи, учні Хайдара), Сальман Шукр, Ганім Хаддат, Насір Шамма. Разом з тим, значення Мухі аль-діна Хайдара дуже велике, і основні педагогічні положення його школи мають безпосередній вплив на виконавську, композиторську і педагогічну сфери арабської музичної культури. У другій главі - "ЖАНРОВІ ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОСТІ АРАБСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ В ТВОРАХ ДЛЯ УДА" - автор спирається на концепції Ф.