Закономірності і специфіка участі земських установ Лівобережної України. Ставлення різних угрупувань до історико-краєзнавчої діяльності. Процес створення музеїв, основні етапи. Участь Чернігівської та Полтавської губерній у пам"яткоохоронному русі.
При низкой оригинальности работы "Участь земств Лівобережної України в історико-краєзнавчому русі (1870-ті 1918 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Національна академія наук України Інститут історії України Робота виконана у відділі історико-краєзнавчих досліджень Інституту історій України НАН України Захист відбудеться «26» лютого 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (адреса: 252001, Київ - 1, вул.Відтак, 1 (13) січня 1864р. Положення про губернські та земські установи було підписано Олександром ІІ і введено в дію у 33 губерніях Росії. В інших губерніях (у тому числі й у губерніях Правобережної України) земства зявилися лише на початку ХХСТ.). Таким чином, без вивчення історії земства неможливо скласти повну уяву про розвиток культури, народної освіти, медицини, статистики, агрономії, кооперації й т. ін. на Україні у дореволюційний період. Хронологічні рамки роботи охоплюють практично весь період діяльності земських установ Лівобережної України, тобто з 1870-хрр., коли вони почали брати участь в історико-краєзнавчому русі, і до кінця 1918Р початку 1919рр., коли припинили свою діяльність. У дисертації досліджується історико-краєзнавча діяльність земських установ Лівобережної України східної частини України яка згідно з Андрусівським перемирям 1667р. перебувала в складі царської Росії (так звана Гетьманщина).Лише земства, спираючись на досвід своїх попередників, в останній чверті ХІХ ст. змогли реалізувати на практиці ідею створення громадських музеїв у провінції. Саме земства погодилися взяти на себе левову частку витрат і намагалися залучити до співпраці місцеві громади та кооперативи. У другому розділі Памяткоохоронная діяльність земських установ Чернігівської та Полтавської губерній розглянуто стан справи охорони памяток старовини та мистецтва у дореволюційній Росії та форми участі земських установ у памяткоохоронних заходах. За відсутності останнього вирішення проблем збереження історико-культурної спадщини значною мірою залежало від доброї волі приватних осіб, наукових товариств, а також органів місцевого самоврядування міських дум і земств. Натоді саме земства були тими установами, в яких не тільки усвідомлювали необхідність охорони памяток, але й мали реальні кошти для цього.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
