Участь запорозького козацтва у російсько-турецьких війнах XVIII століття - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації Дніпропетровське територіальне відділення МАН УкраїниКозацтво і сьогодні надихає українські патріотичні сили зміцнювати нашу державу. Однак, період XVIII ст. й досі залишається маловивченим, оскільки інтенсивність морських походів козаків в цей час була меншою, ніж в більш ранні періоди. В ній в контексті загальнокозацької історії розкриваються проблеми морських походів запорожців, їх суднобудування, військової тактики і стратегії тощо, даються географічні та топографічні відомості, необхідні для вивчення даного питання. Вагомий внесок у вивчення морських походів запорожців вніс І.П. Крипякевич. У відповідності з метою ставляться такі завдання: показати Нову Січ як центр підготовки козацьких морських походів у XVIII ст.; визначити причино-наслідкові звязки козацьких морських походів в даний період; розглянути матеріально-технічну базу походів часів Нової Січі, зокрема, висвітлити козацьке військове суднобудування; встановити основні маршрути та напрями козацьких морських походів; дослідити участь козацького флоту у російсько-турецьких війнах 1735-1739 рр. та 1768-1774 рр.; виявити сутність військової стратегії і тактики морських походів запорожців; порівняти та виявити спільні та відмінні риси у морських походах козаків кінця XVI-XVII ст. та в зазначений період.Центром запорозького козацтва протягом 57 років (з 1652 по 1709 рр.), а значить, і місцем, де розпочиналися морські походи другої половини XVII-початку XVIII ст. була Чортомлицька, або ж як її ще називали, Стара Січ. Чортомлицька Січ справедливо вважалася і вважається найзнаменитішою з усіх запорізьких Січей, так як існування цієї Січі збіглося з найблискучішим періодом історичного життя запорізьких козаків, саме в той період, коли вони й «самому Царю-городу давали нюхать козацького пороху». Після Полтавської битви (червень 1709 р.) царським військом було зруйновано Стару (Чортомлицьку) Січ і заборонено її відновлення на території імперії. Після ліквідації Чортомлицької Січі запорожці з дозволу кримського хана заснували Січ на його землях, біля с. Лише 31 серпня 1733 р. у звязку з назріванням війни проти Туреччини і необхідністю поповнення військового потенціалу країни їм спеціальною царською грамотою було офіційно дозволено заснувати Нову Січ.Залежно від того, яким великим мав бути похід, виставлялась флотилія величиною 80-100 чайок. Кожен козак мав певні обовязки, які повинен був якнайкраще виконати. Усі очевидці зазначають, що служба на чайці була важкою, її екіпаж був під сонцем, дощем, на вітрах, хвилях, у штилі. Великим тактичним мистецтвом було виведення флотилії чайок з Дніпра у море побіч турецьких кріпостей - Тавані, Очакова та інших, які стояли на берегах цієї річки. У битві з турецькими воєнними кораблями, які були більше чайок і мали у роспорядженні потужну артилерією, козаки могли зазнати великих втрат.Тому поводились вони обережно й намагались використовувати місцевість і переваги власних човнів [25].Початок російському військовому суднобудуванню на Дніпрі було покладено в період російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Дніпровська флотилія почала формуватись задовго до російсько-турецької війни 1735-1739 рр. У період російсько-турецьких війн кінця XVII - початку XVIII ст. на Дніпрі діяли гребні козацькі флотилії, побудовані на Гетьманщині і Запорожжі. Десна було засновано Брянське адміралтейство. На початок квітня в районі Мішурина Рогу (неподалік Перевелочни) через Дніпро на 128 «партикулярных» суднах було наведено наплавний міст довжиною в 520 саженів і шириною в три сажені. Впродовж літа на правому березі Дніпра було споруджено опорні пункти: ретраншементи Камянський, Кайдацький, Ненаситенський, Хортицький (напроти о-ва Мала Хортиця), а також Новий шанець. Ці укріплення розташовувались на відстані 20-25 верст одне від одного: редут біля гирла Татарки, редут біля гирла Воронкової, редут біля гирла Осакорівки, подвійний ретраншемент біля гирла р.У ході бою «турецких три корабля и очаковский тамбаз в негодность разбили, турков же имеющихся в оных до двухсот смерти предали,а прочих водою вытопили и четыре знамя и перначь турецкие, с протчою корыстью взяли, в оных же судах турецких пушек медных до несколько в воде и совсем запасом в баталии затопили, и хотя было надлежало оные пушки по возможности при всем забрать, однако за частою и великою неприятельскою пушечною, з стоящего поблизу нас и протчих турецких кораблей пальбою, нам же оскудевшим в запасе пороховом и пулях, так что уже пришло было нечем и себя защищать вводе, затопление оставили, сами же взяли десять турчинов в полон» [32]. Подробиці цього бою були подані Кошем командувачу Другої армії генерал-аншефу П.О.Румянцеву в донесенні від 10 червня 1769 року. Після бою в Костирських плавнях турки вже не наважувалися підніматися по Дніпру до Січі.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Підготовка козаків до військово-морських походів

1.1 Нова Січ як центр підготовки козацьких походів у 1734-1775рр

1.2 Стратегія і тактика запорожців під час походів

Розділ 2. Участь козаків у російсько-турецьких війнах XVIII ст

2.1 Дії Дніпровської флотилії під час російсько-турецької війни 1735 - 1739 рр

2.2 Запорозька флотилія в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр

Висновки

Список використаних джерел та літератури