Участь світового співтовариства у врегулюванні міжетнічних конфліктів на теренах колишньої Югославії (на прикладі Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговини) - Курсовая работа

Курсова робота Участь світового співтовариства у врегулюванні міжетнічних конфліктів на теренах колишньої Югославії (на прикладі Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговини) Зміст Вступ Розділ I. Загострення міжнаціональних відносин у югославській федерації (1980 - 1991 рр.) Розділ II. Громадянська війна (1991 - 1995 рр.) Розділ III. Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту Висновки Список джерел та літератури Додатки Вступ Балканський півострів, через особливості свого геополітичного положення, був і залишається у фокусі зіткнення інтересів різноманітних держав заходу і Сходу. Вся історія Балкан - це конфлікт національного, етнічного і релігійного чинників. Якщо в Європі знов спалахне війна, то це трапиться із-зі якоїсь дурниці на Балканах. Яскравим прикладом тенденції взаємозвязку та взаємопроникнення факторів національної безпеки та безпеки на більш глобальних рівнях є спроби держав міжнародного співтовариства на базі існуючих міжнародних та регіональних інститутів (ООН, НБСЄ, НАТО, СНД та ін.), в рамках діючого міжнародного права врегульовувати ті складні конфлікти ситуації, з якими вони зіткнулись наприкінці XX ст. в різних регіонах світу. Одним з прикладів такого роду спроби є дії міжнародного співтовариства в найбільш вибухонебезпечному регіоні сучасної Європи, яким були і залишаються Балкани, особливо з огляду на події, які відбувалися не так давно у Косово на теренах колишньої Югославії, що становлять актуальність написання нашої роботи. Для цього слід вирішити наступні завдання: 1) зясувати, що сприяло розгортанню міжнаціонального конфлікту; 2) прослідкувати формування нових державних обєднань в СФРЮ; 3) проаналізувати значення та вплив проголошення республік на розпал громадянської війни в Югославії; 4) порівняти політику міжнародних структур по відношенню до сторін у конфлікті; 5) вивчити основні принципи створення настановчих конференцій з обговорення дій щодо припинення війни в Югославії; 6) вияснити наслідки участі світового співтовариства у врегулюванні міжетнічного конфлікту на Балканах; 7) висвітлити основні події в СФРЮ з 1991 по 1995 роки, які змусили міжнародні та регіональні інститути застосувати необхідні заходи. План Венса-Оуена підписаний в Женеві 30 січня 1993 р. І. Ізетбеговичем, Р. Караджичем, М. Бобаном, передбачав створення кантональної державної системи, надання переважних прав управління місцевим кантональним адміністраціям, а деяких спільних - єдиній владі в Сараєво. План дій Європейського Союзу прийнятий головами держав - членів ЄС 10-23 грудня 1993 р. в Брюсселі мав за основу виконання ворогуючими сторонами плану Столтенберга - Оуена, містив ряд вимог щодо колишньої Югославії та етнічного населення, яке ппроживало на її території. В засобах масової інформації розпочалася боротьба проти “будь-яких проявів сербського шовінізму”, розвивалися сюжети про “окупацію” Словенії, ЮНА називали “окупаційною”. Між Сербією і Словенією розпочалася справжня „інформаційна війна”[22,390]. Доволі гостра національна криза між сербами і хорватами на початку 1981 року передала пальму першості конфлікту між югославською федерацією та албанським ірредентським рухом.