Участь периферичних глутаматних рецепторів NMDA-підтипу в регуляції шлункової секреції у щурів - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукНауковий керівник: доктор біологічних наук, професор Берегова Тетяна Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач Науково-дослідної лабораторії «Фармакологія і експериментальна патологія» Відділення біологічних і біомедичних технологій ННЦ «Інститут біології». Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Нурищенко Наталія Євгенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач відділу «Біофізика» Науково-дослідного інституту фізіології імені академіка Петра Богача ННЦ «Інститут біології»; Захист відбудеться «21» вересня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, пр.Фармакологічні дослідження показали, що у регуляції моторної та секреторної функції травного тракту беруть участь іонотропні глутаматні рецептори двох підтипів: каїнатні та NMDA-рецептори [Sivarao DV, Krowicki ZK., 1999.; Tsuchiya S, Horie S., 2001]. За результатами впливу L-глутамату на ШСК не можна судити про роль NMDA-рецепторів, тому що одночасно збуджуються каїнатні та AMPA-рецептори. Таким чином, обмеженість даних щодо ролі периферичних глутаматних рецепторів NMDA-підтипу в реалізації ефектів L-глутамату на ШСК, практичне значення даної проблеми (застосування глутамату натрію як харчової добавки та використання мононатрійглутамату при лікуванні гіпосекреторних станів) послугували основою для формулювання мети та постановки завдань дослідження дисертаційної роботи. Відповідно до мети перед нами були визначені такі завдання: 2) дослідити вплив N-метил-D-аспартату на базальну та стимульовану гістаміном, пентагастрином, карбахоліном, цитизином, інсуліном та 2-дезокси-Д-глюкозою ШСК у щурів; Вперше показано, що блокада мускаринових ацетилхолінових рецепторів М1-типу гастроцепіном усувала посилюючий вплив N-метил-D-аспартату на карбахолінову ШСК, що дозволяє стверджувати про те, що обовязковою умовою посилюючої дії N-метил-D-аспартату на карбахолінову секрецію є деполяризація мембрани інтернейрона, на якій локалізовані NMDA-рецептори та М1-ацетилхолінові рецептори, що збуджуються карбахоліном.Як селективний агоніст NMDA-рецепторів використовували N-метил-D-аспартат (3 мг/кг; в/о (Sigma Chemical Co, St. При дослідженні впливу N-метил-D-аспартату на стимульовану ШСК використовувалися наступні секретагоги, які вводилися внутрішньоочеревинно (в/о), внутрішньовенно (в/в) і внутрішньодуоденально (в/д) на фоні стабільної секреції соляної кислоти з РН в межах 4,8 - 6,4: 1) гістаміну дигідрохлорид - невибірковий агоніст гістамінових рецепторів в дозі 3 мг/кг, в/в (Sigma Chemical Co, St. При дослідженні впливу агоністу NMDA-рецепторів на ШСК, стимульовану гістаміном, пентагастрином, цитизином та карбахоліном, N-метил-D-аспартат вводили через 20-40 хв після введення даних стимуляторів. При дослідженні впливу агоністу NMDA-рецепторів на ШСК, стимульовану інсуліном та 2-дезокси-D-глюкозою, препарати вводили через 70-90 хвилин після введення даних стимуляторів, що обумовлено тривалістю латентної дії інсуліну та 2-дезокси-D-глюкози, яка складає в середньому 80 хвилин [Debas H.T., 1987]. Тому в наступних серіях досліджень вивчали вплив N-метил-D-аспартату на ШСК у щурів, стимульовану різними секретагогами: карбахоліном, пентагастрином, гістаміном, інсуліном та 2-дезокси-D-глюкозою. гістамін шлунковий пентагастринN-метил-D-аспартат не впливає на базальну секрецію кислоти в шлунку. N-метил-D-аспартат посилює карбахолінову шлункову секрецію кислоти. Двобічна стовбурова ваготомія не усуває ефект N-метил-D-аспартату на карбахолінову шлункову секрецію кислоти.

Основний зміст роботи