Участь наддніпрянських українців у суспільно-політичному русі Галичини й Волині (20-30-ті рр. ХХ ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: доктор історичних наук Піскун Валентина Миколаївна, старший науковий співробітник Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Офіційні опоненти: доктор історичних наук Гай-Нижник Павло Павлович, старший науковий співробітник відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Захист відбудеться 12 квітня 2010 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Серед багатьох малодосліджених проблем української історії однією з найактуальніших є історія змагань українців за власну соборну незалежну державу, початок яким поклала Українська революція 1917-1923 рр. Після поразки Української революції територія України була розділена між більшовицькою Росією, Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Водночас на цих територіях опинилася і значна кількість активних учасників Української революції - вихідців із Наддніпрянської України: членів Центральної Ради, урядів Української Народної Республіки, Української Держави, Директорії, які не полишали ідеї відновлення незалежності України й активно включилися в суспільно-політичний рух. Водночас малодослідженим залишається питання участі наддніпрянських українців у суспільно-політичному русі Галичини й Волині, їх ролі у стосунках польської влади з місцевим населенням, взаємин організаційних структур української еміграції з Польською державою, впливу окремих особистостей чи організаційних структур наддніпрянців на розгортання суспільно-політичного руху на території Польщі та формування свідомості населення Галичини й Волині, а також діяльності більшовицьких урядів УСРР та РСФРР щодо нейтралізації впливу наддніпрянської політичної еміграції на суспільно-політичне життя Галичини й Волині. Обєктом дослідження є суспільно-політичні процеси в Галичині та на Волині у 1920-х - 1939 рр., в яких брали участь наддніпрянські українці. простежити особливості становлення й розвитку Державного Центру Української Народної республіки в екзилі, його значення для подальшої державно-політичної діяльності наддніпрянських українців та їх впливу на суспільно-політичне життя Галичини й Волині;Вішка, діяльність однієї, створеної емігрантами з Наддніпрянщини, організації - Волинського українського обєднання - дослідили М. Крім того, відомості про діяльність організацій наддніпрянських українців знаходимо у фондах 804 та 828 Центрального державного історичного архіву України у м. Відтворити заходи більшовиків у сфері протидії діяльності наддніпрянських емігрантів дають змогу матеріали фондів 4, 1092 та 2439 ЦДАВО України, фондів 1, 6 та 7 Центрального державного архіву громадських обєднань України (ЦДАГО України), окремих фондів ЦДІАЛ України (фонду 351), та Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), в тому числі фондів 13 та КДВ. Групу опублікованих джерел складають видані в еміграції та в останні півтора десятиріччя в Україні документи і матеріали, які висвітлюють діяльність партій і організацій Галичини й Волині, їх програмні документи, опубліковані листи державних і політичних діячів. Другий розділ дисертації “Засади бачення майбутнього України: ідейно-теоретичний та особистісний вимір” складається з трьох підрозділів, в яких розглянуті платформи державного будівництва, розроблені представниками основних таборів української політичної еміграції, які слугували ідейним підґрунтям діяльності наддніпрянських українців на території Польщі, в тому числі Галичини й Волині.Зроблено загальний підсумок проведеного дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист: - Проаналізовано стан розробки проблеми в українській та зарубіжній історіографії та визначено рівень її наукового осмислення. Джерельна база дозволяє дослідити діяльність організацій, створених наддніпрянськими політичними емігрантами, взаємозвязки між ними та дає змогу виокремити основні ідейні засади діяльності найбільш впливових течій українського еміграційного руху. Незважаючи на те, що його діяльність як повноправного представника українського народу тривала недовго й згодом була зведена до мінімуму, Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі став важливою віхою в становленні організаційної структури наддніпрянської політичної еміграції як на території Польщі, так і в Європі загалом. Так, Українських Центральний Комітет в Польщі був створений з ініціативи Державного Центру УНР з метою маскування його діяльності, й відігравав роль обєднавчого чинника діяльності наддніпрянців у Польщі. Товариство допомоги емігрантам з України у Львові було створене з ініціативи самих емігрантів - тих із них, що брали активну участь в українському державотворенні доби Української революції.

Основний зміст