Участь козацьких військ у Кримській війні 1853-1856 рр.(бойові дії на Дунаї та в Криму) - Курсовая работа

Участь козацьких військ у Кримській війні 1853-1856 рр. (бойові дії на Дунаї та в Криму) Зміст Вступ Розділ І. Кримський театр воєнних дій і козацькі війська у боях Висновки Cписок джерел та літератури Вступ Козацтво - одна із яскравих сторінок української історії. Скільки проведено досліджень, написано чимало праць авторитетними істориками. Але цей період розвитку козацтва також є одним із важливих етапів в політичній, військовій та культурній сферах історичного процесу. Бо її доцільно розцінювати не суто як військово-політичну подію історії Російської імперії. У складі її тоді перебували українські землі, основні бої розігралися в межах сучасної України, що тоді була тилом військ і дала не лише продовольство, боєприпаси. Предметом дослідження є найважливіші бойові дії у ході Кримської війни 1853-1856 рр. Об’єктом курсової роботи можна назвати розгляд участі в основних сутичках Дунайської та Кримської кампаній козацьких формувань Чорноморського та Донського військ, їхньої тактики та способів ведення бою. Тому хронологічні рамки роботи дещо ширші за межі самої війни. Ми розпочнемо розгляд подій, починаючи із кінця зими 1853 р., щоб мати змогу визначити причини початку конфлікту та привід до нього, плани сторін, що воювали та політичну ситуацію перед війною. Важливими є: Материалы для истории Крымской войны и обороны Севастополя: в 5 т. Окрім того, для роботи використовувалися спогади генерала Хрущова П. , Анічкова Н.М. , Вейгельта Р.К. та ін. Серед джерел також слід виділити листи протоієрея Лебединського та відомого хірурга Пирогова М.І. Чимало цінної інформації дано у книзі Голохвастова К. Матрос Кошка и другие доблестные защитники Севастополя. Серед провідних досліджень слід виділити чотиритомну роботу Богдановича М.І. Восточная война 1853-1856 гг, тритомну Историю Крымской войны и обороны Севастополя Дубровіна М.Ф. Як Богданович, так і Дубровін широко охоплюють події Кримської війни, приділяють уваги найдрібнішим фактам і подіям. Петров А.Н. дослідив у своїй роботі Война России с Турцией. Серед радянських дослідників Кримської війни на перше місце слід поставити Є. Тарле, робота якого Крымская война: в 2 т. має важливе значення для розуміння подій війни в світлі нових джерел та їх інтерпретації. Також слід згадати окремі роботи, що присвячені донським та чорноморським козакам, як от: Казачьи войска. Окрім них про козацькі війська писали Феліцин Є., а також Щербина Ф.Х. Окремо слід відзначити роботи сучасної дослідниці козацтва Л. Маленко , з якими можна ознайомитися в он-лайн режимі, а також російського історика Фролова. Проте, помітний той факт, що в останні часи робіт, що стосуються конфлікту небагато. Основні цілі та завдання роботи визначаються на основі аналізу комплексу історіографії та джерел: · З’ясувати основні причини війни, політичну ситуацію до початку відкритого протистояння; · Описати стан армій сторін перед конфліктом та місце у військах Російської імперії козацьких формувань; · Простежити участь козаків у боях на Дунайському театрі бойових дій з моменту вступу російських військ у Молдавію та Валахію; · Проаналізувати місце козаків у сутичках, та завдання, які на них покладалися командуванням; · Дослідити основні, найважливіші моменти бойових дій проти військ союзників на території Кримського півострова та участь у них козацьких загонів; · Визначити роль та простежити участь батальйонів Чорноморського козацтва в обороні Севастополя; · Охарактеризувати тактику ведення бою, бойові прийоми та використання козацьких загонів у ході сутичок на землях Криму. Дунайська кампанія 1853-1854 рр. та участь в ній козацьких формувань У 1853р. розгорілася нова війна. Вона не була схожа на попередні криваві сутички Російської імперії із Османською, котрі закінчувалися перемогою першої й супроводжувалися нав’язуванням умов, що диктувалися із Петербурга. У 1853 р. Російська імперія зіткнулася не лише із порівняно слабкими турецькими військами, а й з арміями таких розвинених країн Західної Європи як Англія і Франція. Тобто, не лише Микола І мав агресивні наміри. Існували плани знищення Чорноморського флоту, а частину західних земель Російської імперії планувала у разі успіху роздати своїм союзникам (Австрії, Пруссії, Швеції) як нагороду за участь у війні Окрім того, західноєвропейські країни були проти посилення впливу Росії на Балканах. Із цим не могла змиритися Європа. Російський цар переоцінив той конфлікт, що виник між Францією та Англією, вважаючи, що французи не збираються втручатися, бо у них для агресивної політики сил не вистачає. Проте, Микола, прикриваючись лозунгами на захист християнських святинь, планував захоплення володінь султана. Сам князь у травні 1853 р. повертається до Одеси, а султану висувається красномовний ультиматум, в якому говорилося, що у разі відмови того від поступок Росія окупує дунайські князівства: Молдавію та Валахію.Н. Дубровін свідчить, що турки згодні були піти на поступки, проте будуть упевнені в підтримці європейських країн вони стояли на своєму. Російська армія на 185