У витоків формування зовнішньої політики й моделей французької, італійської та іспанської дипломатії (середземноморської дипломатії) доби раннього Нового часу (XVI-XVIII століття): проблеми інституціонального розвитку - Статья
Аналіз напрямів зовнішньої політики. Особливості формування моделей дипломатії Франції, Італії, Іспанії в добу раннього Нового часу. Дипломатія як засіб захисту інтересів держави в процесі державного будівництва та соціокультурного розвитку суспільства.
При низкой оригинальности работы "У витоків формування зовнішньої політики й моделей французької, італійської та іспанської дипломатії (середземноморської дипломатії) доби раннього Нового часу (XVI-XVIII століття): проблеми інституціонального розвитку", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У витоків формування зовнішньої політики й моделей французької, італійської та іспанської дипломатії (середземноморської дипломатії) доби раннього нового часу (XVI-XVIII століття): проблеми інституціонального розвиткуІнституціоналізація - це перетворення будь-якого політичного явища (зокрема зовнішньої політики й дипломатії) на організовану системоустановчу інституцію. Виходячи з постановки проблеми, маємо вивчати не лише схему хронологічних подій зовнішньополітичної діяльності держав і їх дипломатичний інструментарій спираючись на джерельну базу, показати перетворення зовнішньої політики й дипломатії як політичного явища на організовану системоустановчу інституцію, проаналізувати внутрішні та зовнішні функції держави, виявити критерії ефективності зовнішньої політики й дипломатії з погляду формування європейської системи держав чи визначення пріоритетів зовнішньої політики держав Європи. Під час написання статті використано метод компаративного (порівняльного) аналізу, завдяки якому вдалось розглянути на прикладі Франції, Іспанії, Італії (провідних держав Європейського Середземноморя) нові тенденції в розвиткові системи міжнародних відносин, інституціоналізації моделей дипломатії й зовнішньої політики європейських держав доби раннього Нового часу, а також аналітико-прогностичний, системно-історичний та історико-порівняльний методи дослідження. Раніше інших найбільш послідовно ці нові погляди на державу та її зовнішню політику й дипломатію виклав у працях Нікколо Макявеллі: “... державець, якщо він прагне зберегти владу, повинен набути уміння відступатися від добра і користуватися цим умінням залежно від потреби” [8, с. Саме тому відомості про зовнішню політику й дипломатію на рубежі Середньовіччя та раннього Нового часу варто розцінювати не як випадкові, не повязані між собою історичні факти, а як ознаки, що підтверджують усталеність нової дипломатичної практики на одному з етапів формування абсолютних держав у Європі, інституціоналізацію їх зовнішньої політики.Отже, характер відносин між Францією й Іспанією початку раннього Нового часу коливається від різко ворожих до відносно мирних, з різними відтінками і ступенем вияву. Саме на рубежі Середньовіччя й раннього Модерного часу в європейських державах (провідних державах Середземноморя) розпочинається процес оформлення та перетворення зовнішньополітичних функцій держави зі спорадичних у державні інституції. Дипломатичні ініціативи, почини й проекти французьких та іспанських владарів-державців спонукали інтенсивно функціонувати механізм міждержавних відносин європейської системи держав, що починала формуватися, і прискорювали процеси інституціоналізації їх зовнішньої політики.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
