Тюрко-українські фольклорні зв"язки в пісенній творчості - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології спеціальність 26.00.02 - світова культура та міжнародні культурні звязкиРобота виконана на кафедрі крымськотатарської та турецької літератури Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Керімов Ісмаїл Асанович, завідувач кафедри кримськотатарської та турецької літератури Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» Офіційні опоненти:-доктор філологічних наук Халімоненко Григорій Іванович, професор кафедри тюркології інституту філології Київського національного університету ім. Захист відбудеться «17» червня 2011 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.09 Таврійського національного університету імені В.I. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Таврійського національного університету імені В.I.Поліетнічна держава Україна перебуває на етапі становлення демократії та громадянського суспільства. Велике значення мають повторюваність, динаміка і наслідки багатократних актів інкорпорації субєктів в інший етнічний простір, багатовікові культурні, економічні й політичні відносини між народами. Вивчення тюрко-українських фольклорних звязків дає можливість відтворити цілісну картину історичного минулого Криму й України. Грици поєднано глибоку теоретичну розробку музичної проблематики з обґрунтуванням соціокультурної ситуації в Україні XV-XVII ст. Розуміння народної творчості як художньо-образної форми світогляду та психології народу дає змогу сприймати фольклорні звязки як джерела для вивчення традицій толерантності, що формуються впродовж епохи середньовіччя й нового часу.У першому розділі «Генетичний аспект тюрко-українських фольклорних звязків» досліджено умови зародження й розвитку фольклорної взаємодії у контексті висвітлення проблеми діалогу культур, а також схарактеризовано структурно-функціональні особливості предмета дослідження (пісенної творчості). Обґрунтовано тезу про те, що контакти з тюркськими народами впродовж наступних століть були не лише тривалими, але й плідними, оскільки словяни були підготовлені до сприйняття нового культурного впливу зі сходу, а не із заходу. «Відображення тюрко-словянських етнічних контактів в українській народній інструментальній музиці» за допомогою порівняльно-історичного підходу і використання археологічних та письмових джерел зіставлено динаміку розвитку тюрко-словянських етнічних контактів і послідовність виникнення у словян нових музичних інструментів. «Про генетичний аспект фольклорних звязків у пісенній творчості» на засадах аналізу мелодичних інтонацій та ладової організації творів української і кримськотатарської пісенної творчості зроблено висновок про відносність генетичних і конвергентних чинників розвитку музичного мистецтва. Доведено, що схожість типологічних інтонаційних констант, повязаних з інтонаційно-образними архетипами обрядових наспівів, і формульність пізніших творів народного мистецтва підтверджують існування єдиного соціокультурного простору.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ