Тяжка поєднана травма (принципи організаційної та лікувальної тактики надання уніфікованої невідкладної медичної допомоги постраждалим в ранньому періоді травматичної хвороби) - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України та Українському науково-практичному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України. Науковий консультант: доктор медичних наук професор ТУТЧЕНКО Микола Іванович, завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету Київського національного медичного університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України; Офіційні опоненти: доктор медичних наук професор ГЕТЬМАН Вадим Григорович професор кафедри торакальної хірургії і пульмонології КМАПО ім. академік АМН України доктор медичних наук професор ПАВЛОВСЬКИЙ Михайло Петрович, завідувач кафедри факультетської хірургії Львівського національного медичного університету ім. член-кореспондент АМН України доктор медичних наук професор ПЕДАЧЕНКО Євген Георгійович, завідувач відділом травми центральної нервової системи Інституту нейрохірургії ім.За даними Всесвітньої організації охорони здоровя, кожного дня в світі від травм вмирають близько 16 000 чоловік (у 1998 р.-померли 5,8 млн. чоловік, що становить 97,9 на 100 000 населення), тому травма входить в першу пятірку основних причин смерті. Положення про етіологію, патогенез, патофізіологію СПОН багато в чому сформовані, проте недостатньо вивчені ранні клінічні та лабораторні ознаки, які б дозволяли прогнозувати ймовірність виникнення цього синдрому у потерпілих з ТПТ. Недостатньо вивченими чинниками виникнення СПОН у потерпілих з ТПТ є синдром абдомінальної компресії (САК), зміни показників внутрішньочеревного (ВЧТ) та внутрішньотканинного тиску (ВТТ), дефіцит основ венозної крові (BD), які можуть бути використані як маркери появи СПОН у РПТХ (М. Р. За оцінками лікарів та вчених, які аналізували причини „превентивної” смертності під час катастроф мирного часу, у потерпілих травматичним пошкодженням, які померли у РПТХ, цей показник можна зменшити на 20 - 50% за умови усунення зазначених недоліків (Я. Л. Шупика МОЗ України та Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України та є фрагментом комплексних тем, керівником та виконавцем яких був автор: “Вивчення особливостей діагностики та хірургічного лікування поєднаних поранень органів грудної та черевної порожнин мирного часу” (номер державної реєстрації 0195U027858); “Політравма - сучасна концепція надання медичної допомоги” (номер державної реєстрації 0102U002988); “Розроблення та впровадження нових наукових технологій медичного захисту постраждалих внаслідок техногенних і природних катастроф та терористичних актів” (номер державної реєстрації 0103U0006038); “Розробити патогенетично обґрунтовані технології надання медичної допомоги хворим на травматичну хворобу внаслідок впливу екстремальних факторів антропо-техногенного походження” (номер державної реєстрації 0103U0006037).Дисертаційна робота основана на результатах обстеження 1808 потерпілих з ТПТ, які перебували на лікуванні у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД) за період з 1991 по 2002 р. У динаміці обстежували та лікували 1035 потерпілих (1997 - 2002 рр.), що включені до основного масиву клінічних спостережень - основна група (ОГ). Порівнювали дані у двох групах: до першої включені 78 (27,2%) потерпілих у яких РПТХ виник СПОН, до другої групи - 209 (72,8%) потерпілих, у яких СПОН не було. Всього проведене динамічне обстеження 94 (38,1%) потерпілих, яким за результатами визначення показника ВТТ диференційовано призначали інфузійну терапію: у 18 (19,1%) - ВТТ становив (0,24 ± 0,008) КПА, або (24,8 ± 0,8) мм вод. ст, АТ - (21,3 ± 0,9)/(12 ± 0,54) КПА, або (160 ± 7)/(90 ± 4,1) мм рт. ст, ЦВТ - (1,32 ± 0,05) КПА, або (135 ± 5,1) мм вод.ст., у них застосовували гіперосмолярні розчини та діуретики; у 56 (59,6%) - ВТТ становив (0,23 ± 0,008) КПА, або (23,9 ± 0,9) мм вод. ст., АТ - (12 ± 0,45)/(5,3 ± 0,33) КПА, або (90 ± 3,4)/(40 ± 2,5) мм рт. ст., ЦВТ - (0,8 ± 0,034) КПА, або (80 ± 3,5) мм вод. ст., їм вводили гіперосмолярні розчини та вазопресори; у 20 (21,3%) - ВТТ становив (0,05 ± 0,001) КПА, або (5,4 ± 0,15) мм вод. ст., АТ - (16 ± 0,77)/(9,3 ± 0,38) КПА, або (120 ± 5,8)/(70 ± 2,9) мм рт. ст., ЦВТ - (0,44 ± 0,02) КПА, або (45 ± 2,1)мм вод. ст., їм призначали ізотонічні розчини. Потерпілі, стан яких під час госпіталізації оцінений як нестабільний, розподілені на дві групи: до першої групи включені 86 (48,3%) пацієнтів у яких вимірювали ВТТ, до другої групи - 92 (51,7%) потерпілих, у яких ВТТ не визначали, інфузійну терапію у них проводили, не зважаючи на показники ВТТ. В першій групі у 22 (20,5%) потерпілих ВТТ становив (0,25 ± 0,007) КПА, або (25,2 ± 0,7) мм вод. ст., АТ - (22,6 ± 0,9)/(13,3 ± 0,6) КПА, або (170 ± 7,5)/(100 ±5) мм рт. ст., ЦВТ (1,4 ± 0,044) КПА, або (140 ± 4,5) мм вод. ст., цим хворим вводили гіпертонічні розчини та діуретики; у 70 (65,7%) потерпілих ВТТ становив (0,21 ± 0,008) КПА, або (22,3 ± 0,8) мм вод.ст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ