Творець мистецтва авангардизму у світовій скульптурі Олександр Архипенко - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет Інститут міського господарства Кафедра комп`ютерних технологій дизайну КУРСОВА РОБОТА З дисципліни «ІСТОРІЯ МИСТЕЦТВ» Тема: Творець мистецтва авангардизму у світовій скульптурі Олександр Архипенко Виконала: Новік Г. В. Науковий керівник: Никоненко Т. М. Київ - 2008 РЕФЕРАТ Пояснювальна записка до курсової роботи «Творець мистецтва авангардизму у світовій скульптурі Олександр Архипенко: 27с., 17 рис., 18 літературних джерел. Мета - надати загальну характеристику поняттю «мистецтво авангардизму», дослідити творчість О. Архипенка, як засновника цього мистецтва у скульптурі, з`ясувати, в яких в музеях світу та України зберігаються твори цього майстра. Досліджено, що на початку ХХ сторіччя в результаті кризи класичної художньої культури в світовому мистецтві стався революційний перехід до модерністських та авангардистських течій, які характеризуються розривом із традиціями реалізму й інших попередніх художніх напрямків. Олександр Архипенко (1887-1964) - український скульптор-новатор, один з найбільших художників ХХ сторіччя, який разом з такими реформаторами мистецтва, як Пікассо, Шагал, Малевич, Матісс, Цадкін, Кокошка створював нову художню культуру. В історію мистецтва скульптор увійшов завдяки своїм новаціям: кубістичним абстрактним формам, скульптоживопису, винайденню чистого простору, увігнутих («негативних») об`ємів і багатьом іншим відкриттям. Ключові слова: СКУЛЬПТУРА, МОДЕРНІЗМ, АВАНГАРДИЗМ, НОВАТОРСТВО, КУБІЗМ, ЕКСПРЕСІОНІЗМ, ВИСТАВКА, УВІГНУТІСТЬ, ОБ`ЄМ, МІФОЛОГІЗМ, КОНСТРУКЦІЯ, СКУЛЬПТУРНИЙ ОБРАЗ. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ОЛЕКСАНДР АРХИПЕНКО - СКУЛЬПТОР-НОВАТОР, ТВОРЕЦЬ АВАНГАРДНОЇ СКУЛЬПТУРИ 2.1 Творчий шлях О. Архипенка 2.1.1 Витоки творчості 2.1.2 1912 - рік творчого вибуху 2.1.3 Перші виставки і європейське визнання 2.1.4 Творчість О. Архипенка після 1923 р. американського періоду 2.2 Творець власного міфу 2.2.1 Міфологізм як основа авангардного мислення 2.2.2 Міфопоетичні образи в творчості О. Архипенка РОЗДІЛ ІІІ. Олександра Порфировича Архипенка (1887-1964) дає високий зразок вирішення цієї проблеми. Мета: дослідити процеси виникнення авангардизму у світовій скульптурі на творчості цього художника. Легким натяком він позначився вже у творчості найбільшого скульптора кінця XІХ сторіччя Огюста Родена. Хоча хронологічні рамки окремих сторіч зовсім необовязково збігаються з радикальними зрушеннями в історії культури, сталося так, що саме між XІХ й XX сторіччями, принаймні в Європі й Америці, позначився певний перелом у світосприйнятті людей та їхньому відношенні до дійсності. Це усвідомлював і О. Архипенко: «Початок нашого сторіччя - революційний момент психологічних змін і велика ера винаходів у техніці: Блеріо літав між континентами; в науці Ейнштейн витворив теорію відносності, яка змінила концепції фізики; війна перекроїла карту світу; російська революція реорганізувала соціальний порядок у кількох країнах. На рубежі двох століть європейське мистецтво стало здобувати нові, не властиві йому раніше риси, які одним з перших спробував осмислити й проаналізувати Н.А. Бердяєв. За висловом самого Архипенка - «енергія митця, його свідомість, сприйнятливість та інтуїція, в поєднанні з недоторканим і прихованим, а також із субстанцією навколишнього середовища, можуть стати потужним засобом матеріального виразу творчості» [2;210]. «Шлях А. Архипенко, - пише дослідник творчості скульптора П. Ковжун, - виховання й визрівання таланта особливо цікаві - уже хоча б тому, що, крім безустанного пошуку свого самовираження він завжди був відважний до прагматизму» [6;5]. Д. Горбачов, наводячи цю інформацію в своїй статті, звертає увагу на назви: «не мислитель - мисль, не людина у розпачі - відчай… Початківець цікавиться не побутом, не конкретними випадками; його бентежили емоційні стани - духовні сутності людського буття» [4;198].