Туризм як чинник гуманізації відносин між народами - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.С.СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Київському університеті туризму, економіки і права Міністерства освіти і науки України (кафедра філософії і соціальних наук) Науменко Геннадій Пилипович, Інститут туризму Федерації профспілок України, проректор з наукової роботи З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м.Однією з найсуттєвіших тенденцій світового розвитку другої половини ХХ - початку ХХІ століть стало глобальне розширення сфери туризму, яка характеризується тимчасовим і добровільним переміщенням (входженням, “зануренням”) масових людських потоків в інше географічне, природне та соціокультурне середовище з метою здійснення подорожі (мандрівки). За наявності багатьох глобалізаційних факторів, що посилюють економічну, політичну, міжцивілізаційну напруженість у сучасному світі, туризм відноситься до таких чинників, котрі мають значний потенціал для гуманізації відносин між індивідами, соціумами, народами, країнами та групами країн. Створюючи нові робочі місця, розвиваючи не тільки обєкти рекреаційної індустрії, але й суміжні з нею галузі, сприяючи охороні природних, історико-культурних памяток, а також взаємопроникненню культур, взаєморозумінню та толерантності між представниками різних соціумів, самовдосконаленню та самореалізації особистостей, встановленню людиномірних довірливих відносин, туризм виконує на планеті не лише рекреаційну, але і важливу гуманізуючу й інтегруючу функцію, формуючи певні фундаментальні засади глобальної солідарності. Цілісна ж філософська реконструкція конкретних механізмів діалогу культур (одним з яких і є туризм), поєднання в ньому універсальних та особливих вимірів, цінностей, “життєвих світів” дозволяє сучасній соціальній філософії бути не лише спостерігачем, але й безпосереднім учасником комунікативного, герменевтично-феноменологічного повороту сучасної філософської думки. Серед український дослідників, які заклали засади соціально-філософського дослідження туризму, варто назвати таких авторів, як: В.Г.Антоненко, В.С.Горський, С.В.Горський, І.А.Зязюн, О.І.Левицька, Я.В.Любивий, В.В.Лях, В.А.Малахов, Г.П.Науменко, В.С.Пазенок, Т.С.Пархоменко, Ф.М.Рудич, В.К.Федорченко, В.І.Цибух, М.В.Цюрупа, Ю.І.Яковенко, П.Л.Яроцький та ін.У першому розділі “Туризм - система відтворення та розвитку сучасної людини” аналізуються соціально-філософські сутнісні характеристики туризму як масового тимчасового „входження” великих груп індивідів в інші ціннісні світи, що породжує ще недостатньо досліджені інноваційні процеси в сучасному суспільстві, істотно впливає на систему потреб людини, особливості її спілкування з іншими індивідами, формування й трансформацію її світогляду, а також викликає певні зміни в системі суспільних відносин. В роботі акцентовано увагу на тому, що туризм є важливим інструментом соціального розвитку, а його вміле використання виводить економіку країн на якісно новий рівень, забезпечує державам розвиток територій, залучення додаткової робочої сили, швидкі та високі прибутки, відчутний прогрес у всіх сферах суспільного життя. “Система потреб людини та туризм” теоретично реконструюється той специфічний комплекс потреб людини, який задовольняється туризмом і який має достатню мотиваційну силу, щоб спонукати сотні мільйонів людей у світі до туристичних подорожей. Соціальна та політична сфери життєдіяльності суспільства також повязані з туризмом, хоча ставлення його субєктів до них дещо інше, оскільки на час подорожі вони тимчасово самовилучаються з повсякденних, звичних соціальних і політичних відносин і занурюються у позитивні відносини доброзичливості та солідарності на противагу рутині звичайного повсякдення. ”Туризм як різновид соціальної комунікації” присвячено розгляду особливостей процесу комунікації в туризмі як важливого гуманістично орієнтованого аспекту міжособистісної та міжсоціумної комунікації.Підхід до туризму як до масового тимчасового переміщення великих груп людей в інше соціокультурне середовище відкриває можливість усвідомити його не як пересічне життєве явище, але як комплексний соціальний процес, що супроводжується формуванням нових соціальних структур та інфраструктур, а також спричинює глибокі трансформації в індивідуальній та суспільній свідомості. Завдяки туризму, людина може пізнати не тільки навколишній світ, життя та культуру інших народів, але й випробувати себе у незвичних екстремальних ситуаціях, а також більш глибоко пізнати та зрозуміти культуру свого народу, власний культурний горизонт сприйняття та розуміння світу. Дослідження також засвідчує, що туризм є важливим чинником позитивної глобалізації сучасного соціуму, який сприяє перетворенню протистояння культур в їх діалог, збереженню природної та культурної спадщини, створює нові зони соціальної зайнятості та, за самою своєю природою, має більший, ніж інші суспільні феномени, потенціал щодо створення атмосфери взаєморозуміння та довіри між народами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ