Туризм в Україні - Курсовая работа

Туризм в УкраїніНа туризм припадає 1/3 світової торгівлі послугами, 8% від експорту товарів, близько 10% світового валового продукту, 5% усіх податкових надходжень, а також у ньому акумулюється близько 7% світових капіталовкладень. У всьому світі із кожних десяти працюючих один займається перевезенням, обслуговуванням, харчуванням чи організацією дозвілля туристів. Нині туризм займає незначне місце в економіці України порівняно з державами розвинутого туризму. Відсутність протягом 1989-1993 років структур і важелів державного регулювання туризму призвела до руйнування важливих складових інфраструктури галузі - соціально орієнтованого внутрішнього туризму, балансу вїзного та виїзного туризму. Туризм може й повинен стати одним з найефективніших засобів виходу країни з тяжкого економічного становища, стимулювання ринкових відносин, активного впливу на розвиток суміжних галузей національної економіки, зайнятість населення, захист навколишнього середовища, поліпшення роботи з охорони памяток історії та культури, підвищення фізичного та культурного рівня населення.Винахід грошей фінікійцами і розвиток торгівлі, що почався в 4-му тисячолітті до н. э., можна визначити як початок сучасної ери подорожей. Серед найперших були подорожі по Океанії. Маленькі човникові каное, не більше 40 футів завдовжки, використовувалися для подорожей з Південно-Східної Азії через Мікронезію і Тихий океан до островів Маркізи, архіпелагу Туамоту і Зєднаних островів. Римляни побудували прекрасну мережу доріг, по яких вони могли подорожувати на конях на відстань більше 100 миль в день, щоб подивитися знамениті храми в регіоні Середземноморя, особливо піраміди і памятки Єгипту. Пізніше подорож до Греції стала набувати розважального характеру: країна привертала туристів фестивалями, атлетичними змаганнями і іншими видами розваг.Екскурсійній роботі надавало великого значення і партійно-урядове керівництво, прагнучи з її допомогою поширювати серед народу комуністичну ідеологію, використовуючи екскурсії як засіб політичної пропаганди. Таке поєднання інтересів (хоч і з різною метою) громадських і державних кіл обумовило швидкий розвиток туристично-екскурсійної справи в Україні. Одним з основних документів, що визначав напрямок діяльності туристично-екскурсійних закладів, був Кодекс законів про народну освіту УРСР. затверджений постановою ВУЦВК від 22 листопада 1922 р. У Кодексі було накреслено ряд завдань екскурсійних досліджень, що полягали у виявленні невикористаних природних ресурсів країни для прискорення розвитку народного господарства, а також у залученні трудящих мас до усвідомлення явищ навколишнього життя, до безпосереднього ознайомлення їх з господарсько-економічним, соціально-побутовим та ідеологічним станом країни і процесом її поетапного розвитку.[6] Практичне виконання таких важливих завдань вимагало від туристсько-екскурсійних закладів значної організаційної роботи, спрямованої на посилення контролю над екскурсійним і туристичним рухом, що постійно зростав і навіть набував стихійних форм. Екскурсантів приваблювала і різноманітність подорожування: залізницею, пароплавом, катером, човном.[13] Багатьом робітникам, селянам, школярам далекі екскурсії взагалі, надали можливість вперше в житті відвідати індустріальні міста, музеї, парки, заповідники, побачити великі ріки і моря.У останні 20 років середньорічні темпи росту числа приїжджих іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Відповідно до даних всесвітньої туристичної організації, у 2004 році у світі було зареєстровано 576 мільйонів приїжджих туристів, а надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). В цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період із 1950 по 2004 рік зросли в 144 рази. Міжнародний туризм входить у число трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувної промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обєму світового експорту і 3% від світового експорту послуг.Україна має вагомі обєктивні передумови, щоб увійти до групи країн із високорозвинутою індустрією туризму. Маючи вигідне географічне, геополітичне і геотуристичне положення, територія нашої держави здавна стала перехрестям транспортних людських потоків із Півночі на Південь та з Заходу на Схід у межах Чорноморо-Балтійського культурно-економічного простору Особливо вигідним, у контексті розвитку рекреаційної сфери, є межування з Росією - надзвичайно ємним ринком споживання туристичних послуг. До того ж, у Росії українці - третя за чисельністю нація, яка офіційно нараховує близько 4,5 млн. осіб [17; 175], що створює обєктивні передумови для формування стабільних і потужних туристичних потоків.

Зміст

Вступ

1. Сучасний стан туризму в Україні і у світі

1.1 Зародження та розвиток світового туризму

1.2 Історія туризму в Україні

1.3 Сучасний стан світового туризму

1.4 Сучасний стан туризму в Україні

2. Туристично-рекреаційний комплекс України

2.1 Структура туристично-рекреаційного комплексу України

2.2 Аналіз процесів рекреаційної сфери в Україні

2.3 Інфраструктура сфери туризму в Україні

2.4 Правова база туристично-рекреаційного комплексу України

2.5 Підготовка туристичних кадрів в Україні

3. Перспективні напрямки туризму в Україні

3.1 Шляхи удосконалення вїзного і виїзного туризму в Україні, соціальний туризм

3.2 Шляхи удосконалення сільського зеленого туризму

3.3 Шляхи удосконалення агроекологічного туризму

3.4 Шляхи удосконалення оздоровчо-спортивного туризму

Висновки

Список використаної літератури