Туристичні ресурси України - Курсовая работа

Між поняттями «країнознавство» і «туризм» існує стійкий звязок. Країнознавство у туризмі - це вивчення природи, населення в цілому та окремих народів країни, її історії та культури, особливостей політики, господарства та оточуючого середовища, тобто всі компоненти країни, що створюють умови та причини організації і розвитку туризму на її території. Так, наприклад, більшість рис сучасного образу тієї або іншої країни, неповторність її традицій, мистецтва, мови. народної творчості визначаються особливостями її історичного розвитку. туризм природний курорт рекреаційний Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невідємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. Прискорені інноваційні зміни, повязані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя.Вивченням проблем розвитку індустрії туризму займається ряд наукових галузей і навчальних дисциплін: географія, економіка, історія, соціологія, психологія тощо. Вивчення "Туристичних ресурсів світу" має чітку практичну спрямованість: знання про ресурсну забезпеченість дозволяють не лише мати уявлення про специфіку туристичного продукту країн і регіонів, а і створювати масові й ексклюзивні тури, опираючись на існуючі матеріальні і нематеріальні ресурси, дають можливість орієнтуватися у багатстві пропозицій при організації власного відпочинку. До туристичних ресурсів можна віднести все, що може бути використано для задоволення потреб туристів. При залученні природних, суспільних і подієвих ресурсів до використання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон "найвищого ґатунку" або "абсолютних переваг", при якому перехід природних і суспільно-історичних комплексів, явищ та подій у розряд рекреаційно-туристичних ресурсів відбувається за такою схемою: - природні, суспільно-історичні комплекси та події існують як природні й антропогенні утворення, прояви суспільного життя, які, через відсутність попиту, не мають характеру туристичних ресурсів (наприклад: природний пляж як геоморфологічний елемент морського берега, монастир як елемент сакральної системи, спортивні змагання як складова фізичної культури); виникнення рекреаційно-туристичного попиту вимагає вивчення можливостей використання й оцінки природних, суспільно-історичних комплексів та подій (у нашому прикладі природний пляж оцінюється з точки зору якості пляжно-купального відпочинку, монастир - як загальнокультурна і духовна цінність, спортивне змагання - з позиції якості видовища та його привабливості); у силу дії суспільних потреб і вкладання капіталу, до використання в рекреаційно-туристичній діяльності залучаються найвищі за ґатунком (абсолютно переважаючі) природні, суспільно-історичні комплекси та події, які стають ресурсами (пляж перетворюється на природний обєкт, який задовольняє потребу в активному відпочинку, прийомі сонячних ванн на морському узбережжі, монастир стає місцем паломництва й екскурсійного відвідування, спортивне змагання - місцем реалізації окремих соціальних потреб; при цьому, насамперед, залучаються обєкти та явища із найкращим співвідношення якості, видовищності, близькості до споживача і транспортної доступності);Ресурси, задіяні в рекреаційно-туристичній діяльності, при дотриманні елементарних природоохоронних і ресурсозберігаючих правил і технологій, можуть використовуватися тривалий час без суттєвих процесів деградації природних і соціально-культурних комплексів навіть за умови значних антропогенних навантажень. Можна припустити, що туризм, особливо окремі його види, може існувати на основі штучно створених компонентів природного середовища. Варто мати на увазі, що ресурси другого порядку у багатьох випадках можуть мати безпосереднє значення і відігравати провідну роль при формуванні туристичних комплексів та поширенні окремих видів відпочинку і туризму, наприклад, альпінізм, скелелазіння, збирання грибів чи лікарських трав для власного вжитку, сафарі і фотосафарі тощо. У виграші опиняються ті країни чи їх частини, територія яких знаходиться у комфортних кліматичних і погодних умовах, де сезонні коливання головних метеорологічних характеристик мінімальні і дозволяють обслуговувати туристів протягом року.

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. Структура туристичних ресурсів

1.1 Поняття про туристичні ресурси

1.2 Туристичні ресурси природного походження

1.3 Туристичні ресурси України для розвитку спортивного туризму

1.4 Суспільні туристичні ресурси

РОЗДІЛ ІІ. Передумови розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської області

2.1 Природно - рекреаційні ресурси, як передумова розвитку туристичної інфраструктури

2.2 Соціально-економічні ресурси, як чинник розвитку туристичної інфраструктури

РОЗДІЛ ІІІ. Структурно-територіальні особливості туристичної інфраструктури Івано-Франківської області

3.1 Санаторно-курортні та оздоровчі заклади

Висновок

Список використаної літератури