Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Дзера Олександр Васильович, завідувач кафедри цивільного права Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, професор кафедри цивільного права Національної Харківської юридичної академії ім. кандидат юридичних наук, доцент Гопанчук Василь Степанович, начальник кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України (м. Захист відбудеться “21” лютого 2003 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Проте, на жаль комплексні монографічні роботи із загальнотеоретичних і прикладних проблем позикових відносин, фактично майже відсутні, що негативно впливає на розвиток інституту позикових відносин в Україні, на формування судової практики з цієї категорії справ. Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень нового Цивільного кодексу України, що стосуються позикових відносин, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови Пленуму Верховного Суду України, розяснення президії Вищого арбітражного (нині - господарського) Суду України тощо. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження розглядаються поняття та правова природа позикових відносин і позики, проблеми співвідношення позики з іншими суміжними правовими конструкціями в цивільному праві, вперше проведено класифікацію позикових відносин, запропоновано поняття позики як безплатного або диспозитивно оплатного договору, запропоноване вирішення питань, що є спірними при визначенні процентів за користування позикою, наслідків порушення зобовязань позичальником, відмежуванні позики від кредитної угоди. Наведено додаткові аргументи про те, що в приватному праві Стародавнього Риму позикові відносини регулювалися трьома видами договорів - звичайною позикою (mutuum), морською позикою (foenus nauticum) і позичкою (commodatum). У вузькому розумінні під позиковими правовідносинами розуміється позика у власному розумінні, що безпосередньо і цілеспрямовано виникає за самостійною правовою підставою, якою є договір позики, в силу якого одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або речі, визначені родовими ознаками, під зустрічне зобовязання повернути їх в майбутньому такої самої кількості і того ж роду.208 - 209) зводилися до наступного: позикою визнавався договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші або визначені родовими ознаками речі, а позичальник зобовязується повернути позикодавцю одержану кількість речей того ж роду і якості з процентами або без процентів; В ЦК УРСР 1963 р. позиці безпосередньо було присвячено шість статей (статті 374 - 379), найбільш принциповими в яких стали наступні положення: з поняття договору позики було вилучено застереження про можливість процентної позики та введене правило про передачу грошей чи речей, визначених родовими ознаками не лише у власність, але і в оперативне управління; У ході дослідження встановлено, що в період розвитку і становлення капіталістичних ринкових відносин в праві основних економічно розвинутих країн розвиток регулювання договорів позики (mutuum) і позички (comodatum) спочатку пішов шляхом обєднання договорів позики і позички в одну правову категорію - позики і визнання договору позички різновидом позики (займу). В роботі досліджено місце договору позики у системі приватно-правових зобовязань, що дало підстави для висновку про те, що норми про позику підлягають пріоритетному застосуванню до позикових відносин по відношенню до загальних положень про зобовязання, які застосовуються до позикових відносин лише за умови, якщо це не суперечить спеціальним позиковим нормам. У підрозділі 2.2 “Позика і суміжні правові конструкції”, встановлюються критерії відмежування позики від позички, грошового кредиту, оскільки дані категорії отримують у юристів неоднозначну оцінку.