Цивільно-правове регулювання лізингу в Україні - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне правоРобота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор юридичних наук Безклубий Ігор Анатолійович, завідуючий кафедрою теорії та історії держави і права Юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік АПРН України Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, професор кафедри цивільного права Національної юридичної академії України (м.Складність і недостатнє розуміння сутності лізингових відносин стало причиною неодноразових спроб їх законодавчого врегулювання нормами цивільного законодавства України. Зазначені дисертаційні дослідження безперечно збагатили собою науково-теоретичну основу подальшого вдосконалення правового регулювання лізингу в України. Незважаючи на це, поза межами зазначених досліджень залишився значний масив проблемних питань, повязаних з цивільно-правовим регулюванням лізингових відносин; окремі аспекти розглянуті фрагментарно та неповно; зявилася практика застосування актів цивільного законодавства України в частині регулювання лізингових відносин; зроблені зазначеними авторами висновки та пропозиції носять дискусійний характер та викликають певні заперечення. Для досягнення поставленої мети головна увага була приділена вирішенню таких завдань: дослідження розвитку лізингових відносин як економіко-правового явища та їх правового регулювання; дослідження поняття лізингу як цивільно-правової категорії та зясування проблемних аспектів його цивільно-правової природи; проведення аналізу порядку укладення договору лізингу, його форми та істотних умов; здійснення аналізу змісту лізингових зобовязань та правових наслідків їх порушення; формулювання пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання лізингових зобовязань на стадії їх виникнення, зміни та припинення. На цій основі запропоновано науково-теоретичне визначення лізингу як цивільно-правової категорії: лізинг (лізингові зобовязання) - це вид договірних зобовязань, що виникають на підставі укладення договору лізингу та реалізуються за допомогою купівлі-продажу та інших цивільно-правових конструкцій між лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) з приводу придбання, передачі, користування та повернення відповідної речі (предмета лізингу).Керуючись загальнотеоретичними вимогами формулювання правових понять, здійснено аналіз та узагальнення положень національного законодавства України, зарубіжних правопорядків та міжнародно-правових актів у сфері лізингу, а також доктринальних положень, в результаті чого обґрунтовано, що визначальними (конститутивними) ознаками лізингових відносин є: 1) на момент укладення договору лізингу лізингодавець не є власником предмета лізингу та зобовязується придбати його у визначеного за домовленістю з лізингоодержувачем продавця (постачальника); Автором заперечується віднесення права лізингоодержувача на придбання предмета лізингу в разі спливу строку користування ним (право опціону) до кола кваліфікуючих ознак лізингу та обґрунтовується можливість реалізації такого інтересу сторін договору лізингу з допомогою відомих цивільно-правових конструкцій (попереднього договору, купівлі-продажу, дарування), у тому числі, шляхом укладення змішаних договорів, елементом яких може бути договір лізингу. договір лізинг цивільний правовий На цій основі запропоновано визначити лізинг як вид договірних зобовязань, що виникають на підставі укладення договору лізингу та реалізуються за допомогою купівлі-продажу та інших цивільно-правових конструкцій між лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) з приводу придбання, передачі, користування та повернення відповідної речі (предмета лізингу). Установлено, що поняття “зворотний лізинг” у цілому охоплюється ознаками поняття “лізинг” та може бути визначене як договір, за яким одна сторона (лізингодавець) зобовязується придбати в другої сторони (лізингоодержувача-продавця) певну річ (предмет лізингу) і передати їй в строкове володіння та користування, яка, в свою чергу, зобовязується прийняти цю річ та сплачувати за володіння та користування нею визначену платню. Дисертант доходить висновку, що встановлення безпосереднього правового звязку між відносинами користування та купівлі-продажу в частині зобовязань щодо продажу (поставки) предмета лізингу відбувається під дією таких взаємоповязаних юридичних фактів: 1) перехід в силу прямої вказівки закону з моменту укладення договору лізингу до лізингоодержувача законодавчо-визначеного обєму майбутніх прав та кредиторських обовязків відносно продавця (постачальника) щодо продажу (поставки) предмета лізингу;У висновках дисертаційної роботи викладені найважливіші наукові та практичні результати, що були досягнуті в процесі дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ