Цивільно-правова відповідальність - Курсовая работа

Цивільне право як система правових норм регулює майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності та широкій свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обовязків. Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів. На відміну від традиційного для раніше чинного цивільного законодавства підходу, коли як засіб забезпечення виконання обовязків, передусім, згадувалися міри відповідальності, новий Цивільний Кодекс виходить із провідної ролі засобів заохочення. Однак на практиці як стимул для виконання обовязків частіше застосовується міри відповідальності або інші засоби «негативного впливу» на зобовязану особу, що одночасно мають за мету захист інтересів управомоченої особи. Порушення такого обовязку (наприклад, невиконання певної дії, коли обовязок полягав у вчиненні саме її, або вчинення якихось дій, коли обовязок полягав в утриманні від них) тягне за собою до порушника певних засобів примусу (санкцій).Цивільна відповідальність - це майнова відповідальність громадян чи організацій, що виникає у разі неправомірних дій, невиконання договірних зобовязань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Цивільно-правова відповідальність як різновид санкції - це покладення на правопорушника основаних на санкції несприятливих правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обовязку нового додаткового. Відповідальність може наставати у таких формах: відшкодування збитків, сплата неустойки, втрата завдатку, конфіскація майна, компенсація моральної (немайнової) шкоди і т. ін. Покладення на особу нових, додаткових обовязків як міри відповідальності має місце, зокрема, при предявленні до правопорушника вимог про відшкодування ним збитків або сплату неустойки (штрафу, пені). І відшкодування збитків, і оплата неустойки, і втрата завдатку є додатковими до основного обовязками, бо основний обовязок боржника полягає у передачі майна, виконання роботи, наданні послуг, тощо і він виконується на еквівалентних та сплатних засадах.Так, за підставами виникнення прав та обовязків, за порушення яких встановлено відповідальність, вона поділяється на договірну та позадоговірну. Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення субєктивного права за невиконання або неналежне виконання зобовязання, яке виникло з договору. наприклад, за недопоставку товару по договору поставки постачальник повинен сплатити замовнику 30% від вартості недопоставленого товару. У пункті 2 розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 року звертається увага на необхідність відрізняти обовязок боржника відшкодовувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що виникло з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобовязання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; Коли інше не передбачено законом або договором, при визначенні збитків беруть до уваги ринкові ціни, що діяли на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день вчинення позову.Можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає у фізичних і юридичних осіб із самого факту невиконання обовязку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того чи є вказівка в тій чи іншій нормі ЦК України про таке право. Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще в тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобовязання за договором може бути обмеженим, а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі. Як у випадку невиконання договору, так і за зобовязаннями, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду. Всі ці збитки прийнято поділяти на два види: а) витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна; б) неодержані доходи, які кредитор мав би одержати, якби боржник виконав зобовязання. Перший - це, по суті, сума, на яку зменшилась вартість майна кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання: суми неустойки та збитків, сплачених кредитором своїм контрагентам через невиконання ним зобовязань з вини боржника; витрати кредитора на усунення недоліків у роботі, виконаній боржником, тощо.Вимоги про відшкодування заподіяній фізичній чи юридичній особі моральн

Зміст

Вступ

1. Поняття та види цивільно-правової відповідальності

1.1 Поняття відповідальності в цивільному праві

1.2 Види цивільно-правової відповідальності

2. Форми цивільно-правової відповідальності

2.1 Відшкодування збитків

2.2 Відшкодування моральної шкоди

2.3 Неустойка

2.4 Втрата завдатку

2.5 Інші види цивільно-правової відповідальності

3. Підстави звільнення боржника від відповідальності

4. Відміни цивільної відповідальності від інших видів

Висновки

Перелік використаної літератури