Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду - Контрольная работа

Усвідомлення небезпек, звязаних з експлуатацією ядерних установок, спонукало ядерні держави розробити систему мер технічного, організаційного, правового й іншого характеру, спрямованих на забезпечення пріоритетного захисту життя і здоровя людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання, гарантій відшкодування збитку, заподіяного в результаті ядерного інциденту. На міжнародному і національному рівні діють спеціальні правові механізми цивільної відповідальності за ядерний збиток. Поштовхом до усвідомлення необхідності створення в Україні спеціального режиму цивільно-правової відповідальності за ядерний збиток послужила Чорнобильська катастрофа.Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду - це обовязок оператора ядерної установки відшкодувати ядерну шкоду, заподіяну радіаційною аварією. Умови цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду визначаються відповідно до Законів України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (1995) і «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» (2001). Особливість правил про відшкодування ядерної шкоди полягає в тому, що для виникнення деліктної відповідальності необхідна наявність тільки трьох підстав: а) ядерної шкоди; б) ядерного інциденту; в) причинного звязку між ядерною шкодою та ядерним інцидентом. 1 Закону України «Про вжкорцсіання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ядерною шкодою є втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоровю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, завдана майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, завданої самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення. Фінансове забезпечення цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду здійснюється оператором шляхом страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; отримання інших видів фінансового забезпечення, передбачених законами України.Уперше про необхідність законодавчого закріплення цього режиму було зазначено в Концепції державного регулювання безпеки і керування ядерною областю в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 25 січня 1994 р. Однак норми цього закону в деяких аспектах не відповідали принципам і нормам міжнародно-правових документів (Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерний збиток від 21 травня 1963 р. і ін.). Новий етап у розробці правового механізму відшкодування ядерного збитку в Україні був початий 12 червня 1996 р., приєднанням України до Віденської конвенції, що зажадало приведення національного ядерного законодавства у відповідність з його принципами і нормами. 3 грудня 1997 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України в звязку з приєднанням України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерний збиток», яким були внесені деякі зміни в Закони «Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки» і «Про страхування». Останній був доповнений положеннями про обовязкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки (експлуатуюча організація) за ядерний збиток, обовязки страхувальників, що мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за ядерний збиток, створити ядерний страховий пул (обєднання).Страховиком є юридична особа - резидент України, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обовязкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та є членом Ядерного страхового пулу. Страховий ризик - подія, у разі настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання цивільної відповідальності страхувальника за ядерну шкоду. Страховим випадком визнають факт набрання законної сили судовим рішенням щодо відшкодування ядерної шкоди або укладення договору про відшкодування ядерної шкоди, стороною якого є страховик. Якщо страхова сума під час дії договору обовязкового страхування зменшилася в результаті здійснення страховиком страхового відшкодування, страхувальник сплачує додатковий страховий внесок, який обчислюють, виходячи з тарифу, встановленого договором обовязкового страхування, й обсягу страхового відшкодування. Договір обовязкового страхування укладають на підставі письмової заяви страхувальника між страховиком та страхувальником лише після призначення страхувальника оператором ядерної установки, він набирає чинності з моменту надходження першого страхового внеску на рахунок страховика, якщо інше не передбачено договором.Ефективне соціально орієнтоване суспільство в умовах ринкової економіки передбачає активне використання аномальних зобовязань, важливе місце серед яких мають ризикові (алеаторні) деліктні зобовязання, з притаманним їм високим ступенем заподіяння випадкової шкоди, що ґрунтується не на принципі вини, а на принципі ризику, нетипов

ПЛАН

Вступ

1. Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду

2. Колізійні проблеми нормативно-правового регулювання відповідальності за ядерну шкоду

3. Обовязкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду

Висновок

Список використаних нормативних актів та спеціальної літератури