Норми законодавства, що встановлюють заходи охорони особистого життя фізичних осіб. Визначення теоретичної моделі цивільно-правової охорони особистого життя, що має стати правовим базисом утвердження в Україні загальної поваги до життя кожної людини.
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб»Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права кандидат юридичних наук, доцент СЛІПЧЕНКО Святослав Олександрович, Національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Захист відбудеться 9 жовтня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Однак її рівень в сучасному українському суспільстві є недостатній, про що свідчать численні неправомірні втручання в сферу особистого життя ("касетні" скандали, публікації приватних паперів, фотографій і подробиць інтимного життя осіб без їх дозволу, свавільні проникнення в житло тощо). Відповідні правові норми, виконуючи свою ідеологічну функцію, виховують у людей цінування свого особистого життя та повагу й невтручання в особисте життя інших. удосконалено розуміння сутності і змісту особистих немайнових прав, спрямованих на охорону особистого життя, зокрема: доведено невідповідність комплексного підходу до розуміння права на особисте життя положенням цивільного законодавства і теорії субєктивних прав, а також встановлено, що його зміст складають такі правомочності: мати особисте життя, визначати своє особисте життя й режим доступу до інформації про нього, вимагати від інших осіб невтручання в цю сферу; Виходячи з таких міркувань функціями правової охорони особистого життя вбачаються: надання фізичній особі можливості мати особисте життя, на власний розсуд визначати його зміст і свою лінію поведінки в ньому; обмеження доступу до відомостей про особисте життя людини та їх публічного розповсюдження; заборона неправомірних втручань і визначення засад правомірних втручань в особисте життя; заборона прийняття публічних рішень, що стосуються особистості, на підставі змісту її особистого життя. У юридичній літературі та законодавстві виділяється декілька близьких за своєю сутністю, але відмінних за назвою субєктивних прав: на недоторканність особистого життя, на невтручання в особисте життя, на приватність, на повагу до особистого життя, на охорону особистого життя, на таємницю особистого життя, на охорону таємниці особистого життя, однак національні традиції правової охорони особистого життя та правила юридичної техніки передбачають наділення людини саме "правом на особисте життя".Особисте життя (в юридичному аспекті) - це особлива частина приватної сфери людської життєдіяльності, яка полягає в різноманітних відносинах, стосунках, явищах, подіях і т.ін., що не мають публічного значення, визначається й регулюється самою особою на основі соціальних умов, гарантується та охороняється правом від неправомірних втручань. Під цивільно-правовою охороною особистого життя слід розуміти систему заходів, передбачених цивільних законодавством, що спрямовані на забезпечення неприпустимості неправомірних втручань у визначену індивідом сферу особистого життя, окрім передбачених законом випадків. Закріплена в цивільному законодавстві таємниця особистого життя не відповідає положенням інформаційного законодавства, тому засобом охорони інформаційної сторони особистого життя пропонується вважати ще й конфіденційність інформації про нього, тобто необхідність будь-якої інформації про особу чи її особисте життя бути захищеною від вільного ознайомлення з нею і публічного розголошення, окрім випадків, передбачених законом, або коли на це є згода цієї фізичної особи. З огляду на це, в якості таємниці особистого життя дисертант розглядає відомості про особу та її особисте життя, повідомлені стороннім особам при виконанні останніми службових обовязків, послуг чи певної роботи, режим обігу яких є обмеженим і визначається законом. Визначено цивільно-правовий інститут охорони особистого життя, який складають: норма-принцип неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини; норми, які закріплюють право на особисте життя та деякі інші особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя; норми, які встановлюють обмеження і заходи захисту вказаних прав.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
