Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукКиїв, головний науковий співробітник доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Луць Володимир Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Спасібо-Фатеєва Інна Валентинівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права Досліджено поняття, ознаки і систему обєктів права інтелектуальної власності, виникнення, припинення і скасування субєктивних прав у сфері інтелектуальної власності. Визначено і досліджено основні проблеми правового статусу субєктів права інтелектуальної власності, зміст їх субєктивних прав та проблеми їх реалізації. Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Определены и исследованы проблемы правового статуса субъектов права интеллектуальной собственности, в частности, проблема юридической природы права интеллектуальной собственности, ее содержание, виды и особенности.Прибутковість використання інтелектуальної власності все більше приваблює тих, хто для одержання легкої наживи в усе більших масштабах вдається до неправомірного використання обєктів інтелектуальної власності, що наносить велику шкоду суспільству. Метою даного дисертаційного дослідження є науково-теоретичний аналіз законодавства України про інтелектуальну власність і розробка цілісної інтелектуально-правової концепції правового статусу творця інтелектуальної власності та його правонаступників, яка б забезпечила успішний розвиток інтелектуальної діяльності та її результату інтелектуальної власності і їх надійну охорону. на основі результатів дослідження проблем правової охорони особистих немайнових і майнових прав, правового режиму обєктів інтелектуальної власності та правового статусу субєктів інтелектуальної власності, виявити недоліки і прогалини в системі цивільно-правової охорони особистих немайнових і майнових прав субєктів інтелектуальної власності, дати їм відповідну оцінку, визначити їх причини і розробити належні пропозиції та рекомендації, спрямовані на усунення виявлених недоліків та підвищення цивільно-правової охорони інтелектуальної власності. Предметом дослідження є правовий режим обєктів права інтелектуальної власності та правовий статус субєктів права інтелектуальної власності, що складаються в процесі інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності, існуючий порядок регулювання відносин в зазначеній сфері, який забезпечує їх належну упорядкованість і захист прав та інтересів субєктів інтелектуальної власності в умовах переходу України до ринкових відносин, цивільне законодавство і законодавство про інтелектуальну власність. Наукова новизна одержаних результатів передусім, визначається тим, що дана дисертація є комплексним дослідженням проблем правового режиму обєктів інтелектуальної власності та проблем статусу її субєктів на основі нового Цивільного кодексу України, в якому обґрунтовуються нові в концептуальному плані і важливі у практичному аспекті наукові положення і висновки, що стосуються цивільно-правової охорони особистих немайнових і майнових прав субєктів інтелектуальної власності в умовах переходу України до ринкових відносин, зокрема: Вперше розроблена цілісна концепція правового режиму цивільно-правової охорони права інтелектуальної власності, якою охоплюється: охорона обєктів права інтелектуальної власності, прав її субєктів, їх реалізація та захист.Саме поняття „обєкт права інтелектуальної власності” в чинному законодавстві України про інтелектуальну власність, у тому числі і в ЦК, розуміється по-різному. Обєктами права інтелектуальної власності визнаються лише ті результати творчої діяльності, які підпадають під охорону законів України про інтелектуальну власність, тобто відповідають вимогам чинного законодавства. За чинним законодавством України про інтелектуальну власність право на службовий обєкт належить роботодавцеві (за ЦК - обєкт, створений у звязку з виконанням трудового договору), тобто ЦК відмовився від терміна „службовий” обєкт права інтелектуальної власності. Субєкт права інтелектуальної власності має право на визначену і забезпечену законом міру можливої поведінки щодо обєктів інтелектуальної власності, а також право вимагати від інших осіб відповідної поведінки стосовно свого субєктивного права інтелектуальної власності.

2. Основний зміст