Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди у кримінальному процесі України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Нор Василь Тимофійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, юридичний факультет, декан Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України Варфоломеєва Тетяна Вікторівна, Академія адвокатури України, ректор кандидат юридичних наук Сірий Микола Іванович, Інститут держави і права ім. Провідна установа Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, кафедра кримінального процесу, м.Конституційне право на судовий захист особистих прав, порушених злочином, у кримінальному процесі активно реалізується потерпілими за допомогою цивільного позову про компенсацію моральної шкоди. Закономірно, що у вітчизняній юриспруденції цивільний позов про компенсацію моральної шкоди не був предметом дисертаційних, монографічних досліджень. Отже, існуючий стан дослідженості даного правового явища та практична можливість заявлення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди у кримінальній справі засвідчують необхідність дослідження окресленої наукової проблеми. Успішне ж виконання поставлених завдань дозволить констатувати комплексне вивчення інституту компенсації моральної шкоди вітчизняною правовою наукою, підносячи оволодіння цієї проблемою на якісно новий рівень. Рівночасно, динамічно зростаюча кількість цивільних позовів про компенсацію моральної шкоди, складність етапу становлення практики їх розгляду та вирішення демонструють значний суспільний та науковий інтерес у дослідженні позовного провадження про стягнення майнової компенсації за заподіяні злочином страждання.Розділ перший ““Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди: теоретико-методологічний аспект”” складається із двох підрозділів, які присвячено з‘ясуванню правової природи та суті об‘єкта дисертаційного дослідження, його позиції у системі кримінально-процесуальних засобів правопоновлення; особливостей, що притаманні його структурі; історії становлення позовного провадження у кримінальному процесі; тлумаченню поняття ““моральна шкода”” та термінологічним проблемам інституту; огляду літератури за темою. Матеріальною підставою цивільного позову про компенсацію моральної шкоди визнано заподіяння потерпілому страждань злочином. Дослідження оптимальної форми цивільного позову про компенсацію моральної шкоди дало підставу рекомендувати потерпілим вказувати усі відомі обставини правопорушення, деталізувати прояви немайнової шкоди та вжиті заходи щодо її ліквідації. №4 ““Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”” дозволив зробити висновок про те, що судді у провадженні за відповідним цивільним позовом повинні встановлювати: 1) наявність матеріальної та юридичної підстави позовної вимоги (протиправне діяння; наявність моральної шкоди; причиново-наслідковий звязок між ними; вину заподіювача, її форму та ступінь); 2) характер і обсяг заподіяних потерпілому страждань, інших негативних наслідків немайнового характеру; 3) форму та обсяг достатньої компенсації моральної шкоди; 4) особу, якій злочином заподіяно моральну шкоду, і яку може бути визнано цивільним позивачем; 5) вину цивільного позивача у заподіянні моральної шкоди; 6) покладення законодавцем обовязку компенсувати моральну шкоду, заподіяну обвинуваченим, на третіх осіб; на кого конкретно у даному провадженні; 7) вину цивільного відповідача у заподіянні моральної шкоди обвинуваченим; 8) майновий стан відповідача-фізичної особи за цивільним позовом. Аналіз практики доказування цивільного позову про компенсацію моральної шкоди засвідчує, що вітчизняні судді визнають моральну шкоду заподіяною, якщо потерпілий доведе порушення його прав злочином, а обвинувачений, цивільний відповідач не доведе відсутності страждань на боці потерпілого.

Основний зміст роботи