Цивільний контроль над збройними силами в демократичній державі (досвід США і проблеми України) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРоботу виконано в Академії Збройних Сил України та Київському університеті імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться "26 "квітня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.001.41 в Київському університеті імені Тараса Шевченка (252033, м.Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (252033, м.Київ, вул. З одного боку, основним взірцем такого контролю була взята модель цивільного контролю над армією США. У результаті дослідження іноземного досвіду та перших спроб України вирішити це питання надано практичні рекомендації з напрямків розвитку основних форм і способів демократичного цивільного контролю над армією України.Тому встановлення в Україні на даному етапі демократичного цивільного контролю над армією, безумовно, необхідно розглядати як важливу складову частину трансформаційних процесів. По-пяте, Україна сама взяла на себе зобовязання і підтвердила це в міжнародних і офіційних державних документах про своє прагнення створити систему дійсно демократичного цивільного контролю над збройними силами тощо. Питання демократичного цивільного контролю над армією в Радянському Союзі просто не піднімалося, оскільки вважалося, що “народ і армія єдині”, “армія - плоть від плоті народної". Відзначивши замовчення самої теми демократичного цивільного контролю над армією за радянських часів, серед основних таких позицій марксизму-ленінізму необхідно назвати наступні: По-перше, найважливішим принципом радянського військового будівництва вважався принцип керівництва збройними силами з боку Комуністичної партії. Дослідження проблеми цивільно-військових відносин безпосередньо повязане з розвязанням завдання щодо створення умов для становлення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України, яке стоїть перед вищими органами керівництва державою у цілому і Міністерством оборони України зокрема.Дисертація містить вступ, три розділи, висновки і список використаних джерел.У першому розділі - "Сутність та історичні витоки проблеми цивільно-військових відносин", розглянуто сутність проблеми цивільно-військових відносин в умовах демократії і ступінь наукової розробки цього питання, обрано методи дослідження, проаналізовано історичні витоки формування системи цивільного контролю над збройними силами в Сполучених Штатах Америки. У розділі стверджується, що проблема цивільно-військових відносин в демократичній державі має парадокс: з одного боку, демократичне суспільство потребує збройних сил як одного з інститутів держави для забезпечення його захисту від зовнішніх ворогів, з іншого - навіть при демократії залишається небезпека в захопленні політичної влади в державі військовими. На підставі розгляду сутності цивільно-військових взаємин в умовах демократії робиться висновок, що демократичний цивільний контроль над збройними силами означає дуже складний механізм управління (контролю) над армією з боку народу як через державні інститути, так і через свої неформальні незалежні обєднання, спрямований на те, щоб стан і застосування збройних сил відповідали потребам та інтересам суспільства. Серед основних способів зазначаються такі: з боку виконавчої влади - президент США є головнокомандуючим збройними силами та головою Ради національної безпеки, яка надає рекомендації президенту щодо проведення воєнної політики держави у рамках забезпечення функціонування системи національної безпеки; він має право приймати рішення щодо розміщення, використання армії за кордоном і усередині країни та здійснення бойових дій в обмежений період; призначення та звільнення вищих посадових осіб збройних сил; оголошення мобілізації Національної гвардії під час вторгнення або для придушення заколоту тощо; У третьому розділі - "Стан та проблеми становлення системи демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України", аналізуються шляхи впровадження цивільного контролю над армією України, труднощі, які мають місце у перебігу вирішення цієї проблеми, та можливі напрямки розвитку цього процесу, у тому числі за допомогою використання досвіду іноземних демократичних країн світу загалом і США зокрема.

Основний зміст роботи відображено у 5 публікаціях.2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ