Становлення традицій цивільного права в Україні. Суспільні відносини, що виникають під час прийняття та реалізації актів цивільного законодавства. Перші спроби кодифікації. Підготовка проекту Цивільного кодексу УРСР. Забезпечення договірних зобов"язань.
Аннотация к работе
Термін "цивільне право" вживається не тільки стосовно галузі права, а й також для позначення сукупності законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини, які належать до предмета цивільно-правового регулювання. Співвідношення між цивільним правом і цивільним законодавством виглядає таким чином: цивільне право - це сукупність концепцій, правових ідей, юридичних норм; цивільне законодавство - це система нормативних актів, що регулюють цивільні відносини. Таким чином, цивільне право може бути охарактеризоване як внутрішня форма права, зміст якого визначається соціальними та економічними особливостями регульованих ним суспільних відносини, а цивільне законодавство - як зовнішня форма права, зумовлена його змістом. При визначенні поняття "цивільне законодавство" постає практично важливе питання: що слід розуміти під терміном "законодавство"? Відповідь на це питання слід шукати насамперед у площині співвідношення категорій "закон" і "законодавство", зясовуючи, стосується поняття "законодавство" лише законів чи ним охоплюються також і підзаконні акти загальнонормативного характеру.Оскільки його норми були досить архаїчними, в 1566 р. був прийнятий "Волинський" статут, дія якого поширювалася на Волинь, Поділля і колишнє Київське князівство. Спеціальні його розділи регулювали правове становище шляхти, шлюбно-сімейні відносини, опіку, продаж, спадкування, земельні спори тощо Третій статут, названий "Новим", був прийнятий в 1588 р. На відміну від Давньоруської права, де була поширена усна форма договорів, Третій статут, за загальне правило, встановлював вимога письмової форми цивільно-правових угод. Крім того, Статути були використані при складанні "Прав, за якими судиться малоросійський народ". Оскільки Росія з міркувань використання додаткового чинника забезпечення централізації влади була зацікавлена в уніфікації законодавства імперії, в 1728 р. була створена комісія для розробки законопроекту, який мав би регулювати відносини у Малоросії на єдиних, загальноімперських засадах.Цивільний кодекс РРФСР, прийнятий 31 жовтня 1922, був введений в дію з 1 січня 1923 р. він служив зразком для Цивільного кодексу УРСР, який обговорювався і був прийнятий з запізненням приблизно на місяць, - затверджено 16 грудня 1922 р., введений в дію з 1 лютого 1923 Можливо було також вимога усунення будь-яких порушень права власності, хоча б вони і не були повязані з позбавленням володіння. При цьому було встановлено важливий виняток із загального правила: колишні власники, майно яких було експропрійовано на основі "революційного права" або взагалі перейшло у володіння трудящих до 24 серпня 1922 р., не мали права вимагати повернення цього майна (примітка до ст. Крім права власності, Цивільний кодекс передбачав право забудови і заставу майна, які були, по своїй суті, правами на чужі речі. У кінцевому підсумку спадкове право виглядало таким чином: спадкування було можливе як за законом, так і за заповітом; діяло правило про певну свободу заповідальних розпоряджень (але з обмеженням кола спадкоємців за заповітом вимогою дотримання умов їх вибору, а також обовязковою часткою).На момент проголошення незалежності Україна цивільні відносини у нашій державі регулювалися значною кількістю законодавчих актів, виданих з часів існування СРСР та УРСР. Після проголошення незалежності законодавчі акти колишнього Союзу РСР зберегли чинність у тій частині, яка не суперечила законодавству України, а законодавчі акти УРСР, серед яких центральне місце займав Цивільний кодекс 1963 р., продовжували діяти практично в повному обсязі. Оскільки ЦК УРСР 1963 року грунтувався на застарілій правовій доктрині і не враховував необхідності регулювання товарно-грошових відносин в умовах ринку, виникла небезпека законодавчого вакууму в цій галузі, яку вже в перші роки після проголошення незалежності України значною мірою було подолано шляхом прийняття низки важливих законів. Загальна тенденція, відображена в них, полягала у поступовому поверненні до гуманістичних цінностей: правового забезпечення суверенітету особи, встановлення гарантії його прав, спробах порівняння правового становища особи і держави, забезпечення для фізичної особи можливості вільно розпоряджатися своїми правами, крім випадків, прямо передбачених законом. Законопроектні роботи активізували пошук відповідей на ряд питань, повязаних з визначенням його концепції, та й концепції українського цивільного права взагалі: чи має бути єдиний кодекс, що регулює майнові відносини, чи доцільно створення Цивільного та Торгового (Господарського) кодексів?Перший варіант проекту Цивільного проекту передбачав існування схеми розділів: 1 - Загальні положення; У цьому варіанті проекту привертає увагу введення в розділ "Загальні положення", глави про обєкти цивільних прав, а також глави, які регламентують участь держави у цивільно-правових відносинах.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Становлення традицій цивільного права в Україні
1.1 Історія кодифікації цивільного законодавства
1.2 Перші спроби кодифікації цивільного законодавства
Розділ 2. Кодифікація цивільного законодавства
2.1 Історія цивільного законодавства
2.2 Трансформація концепції цивільного права у незалежній Україні