Цивільне право як галузь права - Лекция

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВАПредметом регулювання цивільного права є: • особисті немайнові права, які поділяються на дві групи: а) особисті права, не повязані з майновими (життя, здоровя, імя, таємниця особистого життя, таємниця листування, честь, гідність, ділова репутація, право на вибір роду занять і свободу пересування, право на мирні зібрання тощо); • диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначити свої взаємовідносини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених законом; Отже, цивільне право - це галузь права, що на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників регулює особисті немайнові та майнові відносини (власності і товарообігу), відносини, які складаються у сфері інтелектуальної діяльності, а також охорони і захисту цих немайнових та майнових благ. Структура системи цивільного права визначається особливостями тих відносин, що нею регулюються, а її елементами є цивільно-правові норми, інститути, субінститути й підгалузі. Загальну частину складають норми про: цивільне право як приватне право, коло цивільних відносин; джерела цивільного права; учасників цивільних відносин, обєкти цивільних відносин, підстави виникнення цивільних прав і цивільних обовязків; угоди, представництво і довіреність, строки тощо.

Зміст цивільних правовідносин утворюють субєктивне право і субєктивний обовязок.

Субєктивне цивільне право - це вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, яка забезпечується виконанням обовязків іншими субєктами і можливістю застосування до них державного примусу. Субєктивному праву уповноваженої особи притаманна своя структура, яка складається з трьох прав (повноважень): • право (повноваження) на власні дії;

• право (повноваження) на чужі дії;

• право (повноваження) вимагати застосування засобів примусу до зобовязаних осіб, які не виконали чи неналежним чином виконали зобовязання.

Наприклад, власник речі вправі володіти, користуватись і розпоряджатися нею. Він також вправі вимагати від усіх осіб і держави утримуватися від порушення його права власності, а при порушенні, наприклад, подати позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Власник також може вимагати усунення будь-яких інших порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння.

Субєктивне право повязане із субєктивним обовязком, оскільки здійснення цього права залежить від поведінки зобовязаних осіб. Субєктивний цивільний обовязок - це міра необхідної поведінки зобовязаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Зміст цивільно-правового обовязку полягає в тому, що закон (договір) зобовязує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматися від певних дій). Тобто це заснована на законі міра відповідної (щодо задоволення інтересів певної особи) поведінки зобовязаної особи. Наприклад, за договором перевезення вантажу, транспортна організація (перевізник) зобовязана доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його отримувачу.

Класифікація цивільно-правових відносин має не тільки виключно теоретичне, а й практичне значення, оскільки дає змогу правильно застосувати норми цивільного права в кожному конкретному випадку. Цивільні правовідносини класифікують за їхніми ознаками.

Отже, цивільно-правові відносини можна поділити так: • За змістом: немайнові цивільно-правові відносини щодо задоволення немайнових інтересів (наприклад, право на індивідуальність, особисте життя та його таємницю);

майнові цивільно-правові відносини, спрямовані на задоволення майнових інтересів субєктів (наприклад, правовідносини власності, передача майна однією особою іншій в порядку поставки, ренти, оренди, лізингу, позички, спадкування).

• За звязком учасників відносин: абсолютні, тобто цивільно-правові відносини, за яких уповноваженому субєкту протистоїть як зобовязаний субєкт невизначене коло осіб (наприклад, правовідносини власності, авторства, де власник і автор виступають уповноваженою особою, а всі інші, які існують одночасно з ними, є зобовязаними щодо власника чи автора); відносні цивільно-правові відносини, за яких уповноваженому субєкту протистоїть конкретно визначена особа, яка повинна виконати для уповноваженого субєкта певні дії (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець має право вимагати оплату від конкретного покупця, а покупець відповідно - передачі речі від конкретного продавця).

Отже, право уповноваженої особи в абсолютних правовідносинах захищається від порушення будь-якою особою, а право уповноваженої особи у відносних правовідносинах захищається від порушення з боку конкретно визначених осіб.

• Залежно від обєкта правових відносин: речові цивільно-правові відносини, обєктом яких є речі (наприклад, володіння та користування майном - речове право реалізується безпосередньо уповноваженою особою); зобовязальні, тобто правовідносини, обєктом яких є виконання відповідних зобовязань особою (наприклад, відносини, які виникають із договору ренти, безпідставного збагачення, завдання шкоди).

• Залежно від структури: прості цивільно-правові відносини, за яких одній стороні належить тільки право, а іншій - тільки обовязок (наприклад, правовідносини, що виникають із договору позики і позички); складні цивільно-правові відносини, за яких сторони мають як права, так і обовязки (так, за договором купівлі-продажу майна, покупець має право вимагати передачі йому проданої речі і водночас зобовязаний сплатити продавцю її вартість, а продавець, у свою чергу, зобовязаний передати річ і водночас має право вимагати сплати грошей за цю річ).

• За характером нормативного спрямування: регулятивні цивільно-правові відносини, в основу яких покладено дію цивільно-правових норм, спрямованих на регулювання особистих немайнових та майнових відносин між їх учасниками; охоронні цивільно-правові відносини, що виникають унаслідок порушення цивільних прав одного з субєктів цих відносин і спрямовані на відновлення цих прав та ін.

Цивільно-правові відносини виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів, тобто обставин, які мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства повязують правові наслідки, і передусім виникнення, зміну або припинення правовідносин. Отже, юридичні факти - посередня ланка між нормою цивільного законодавства і правовідносинами.

Цивільний кодекс України встановлює такий перелік юридичних фактів, які породжують (цивільні права і обовязки) правовідносини: • договори та інші правочини;

• створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;

• заподіяння шкоди іншій особі (делікти);

• набуття, збереження майна без достатньої правової підстави;

• публічне обіцяння нагороди без оголошення конкурсу;

• публічне обіцяння нагороди за результатами конкурсу;

• вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення;

• рятування здоровя та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;

• створення загрози життю, здоровю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо також з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених цивільним законодавством, цивільні права та обовязки можуть виникати з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, з рішення суду.

Цивільний кодекс України встановлює, що цивільні права та обовязки можуть також виникати і з тих дій осіб, які не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Правовою наукою розроблено класифікацію юридичних фактів на підставі певних критеріїв. Юридичні дії - це юридичні факти, спричинення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки (наприклад, укладення учасниками правовідносин певного договору).

Дії, що вчиняються відповідно до закону, визнаються правомірними (наприклад, правочини, адміністративні акти та ін.), а дії, що вчиняються всупереч законові, - неправомірними (укладення фіктивних правочинів та ін.).

Юридичні події - це юридичні факти, що настають незалежно від волі людини (наприклад, природні явища стихійного характеру - повінь, землетрус). У цьому прикладі юридичним фактом є подія, настання якої не залежить від вольової поведінки осіб. У цивільному законодавстві такі явища набувають значення непереборної сили: смерть особи тощо. Непереборна сила є одним з юридичних фактів, які переривають перебіг позовної давності.

Размещено на .ru