Цивільне право в системі права України, його взаємодія з іншими галузями права - Курсовая работа

Майже в усіх підручниках з теорії держави і права, цивільного права можна зустріти твердження: "Щодо місця цивільного права у правовій системі в науці розбіжностей не виникає. Теоретичним підґрунтям виокремлення самостійних галузей права у правовій системі України понині залишається теорія двох критеріїв - предмету і методу правового регулювання. Вони існують, але стосуються вони в основному визначення кола регульованих цивільним правом відносин, змісту методу правового регулювання, співвідношення норм цивільного права з іншими галузевими та міжгалузевими системами (підсистемами). Якщо звернутись до критеріїв визначення самостійної галузі права і питання про співвідношення приватного й публічного у праві, то можна з легкістю переконатись у проблемності такого підходу. Це пояснюється тим, що і предмет, і метод цивільного права не відповідають існуючим критеріям самостійної галузі права.Ковенін до предмета цивільного права поряд з майновими відносинами між приватними особами включав також відносини, що виникають з податкового мита, різних зборів. Перший - за те, що виключив з предмета цивільного права особисті відносини, в тому числі й майнові, які виникають між членами родини, більше повязані з цивільними правовідносинами, чим з майновими, котрі регулюються галузями публічного права, а другий - за відсутність обєднуючих начал, які необхідні для формування галузі права. Вільнянський характеризував майнові відносини, що регулюються цивільним правом, як відносини, які складаються в процесі виробництва, обміну та розповсюдження, тобто як виробничі відносини. Проте розгляд цивільного права як однієї з галузей приватного права потребує перегляду предметних ознак відносин, які регулюються цивільним правом. Зокрема, зобовязання з відшкодування шкоди (глава 82 ЦК), зобовязання у звязку з набуттям чи збереженням майна без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК) мають позавольовий характер лише стосовно моменту виникнення таких відносин, самі ж права та обовязки, що виникли в результаті появи таких цивільних відносин, здійснюються також свідомо, з виявом волі субєкта таких відносин.Вирішуючи проблеми розмежування правових галузей, законодавець закріплює положення, за яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується (п.2 ст.1 ЦК). Цивільне процесуальне право регламентує відносини, що стосуються порядку і процедури вирішення цивільно-правових спорів, тобто відносини, повязані з цивільним процесом, а цивільне право є матеріальним правом, що в своїх нормах регулює сутність відносин, які є предметом цивільного права. Цивільне право регулює відносини, об?єктом яких виступають земельні ділянки, але з обмеженнями, встановленими земельним та екологічним правом. Цивільне і трудове право мають багато спільних рис, але мають і суттєві відмінності, повязані з тим, що предметом трудового права є трудові відносини - тобто відносини, повязані з використанням праці людини. Дискусійною є проблема відмежування цивільно-правових відносин від відносин у сфері господарювання, які регулюються перш за все Господарським кодексом України (далі - ГК).Специфіка відносин, що регулюються відповідною галуззю права, водночас обумовлює специфіку методу правового регулювання. Тому дійсний зміст цивільного права, його правову природу та місце в системі українського права слід розглядати через виявлення його предмета та методу правового регулювання суспільних відносин, притаманних цивільному праву, не обмежуючись концентрацією уваги на його приватноправовому характері. Так, ЦК у колі відносин, що ним регулюються, на перше місце висуває особисті немайнові відносини; по-друге, не поділяє останні на дві групи - особисті немайнові відносини, повязані з майновими, які, за правилом, належать до виключних прав, й інші особисті немайнові відносини, не повязані з майновими, тобто суто особисті немайнові відносини, що до останнього часу мали незначний обсягу цивільних відносинах і розглядалися як невідчужувані нематеріальні права громадян та організацій; по-третє, закріплює коло учасників цивільних відносин; по-четверте, уводить конститутивну ознаку цивільних відносин - юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність їх учасників. Цивільні відносини, котрі є предметом цивільного права, характеризуються такими ознаками: 1) субєктами.

План

Вступ

1. Предмет цивільного права

2. Метод цивільного права та чинники, що його зумовлюють

3. Цивільне право в системі права України, його взаємодія з іншими галузями права

Висновки

Список використаних джерел

Таким чином, критеріями виокремлення цивільного права як галузі національного права є його предмет, метод. Специфіка відносин, що регулюються відповідною галуззю права, водночас обумовлює специфіку методу правового регулювання. Тобто існує безпосередній тісний взаємозвязок між предметом правового регулювання і його методом. Тому дійсний зміст цивільного права, його правову природу та місце в системі українського права слід розглядати через виявлення його предмета та методу правового регулювання суспільних відносин, притаманних цивільному праву, не обмежуючись концентрацією уваги на його приватноправовому характері.

У вітчизняній доктрині права питання про наявність у всіх цивільних відносинах спільних юридичних ознак, кількість і зміст таких ознак є предметом наукових дискусій.

В ст.1 ЦК відображено основні концептуальні підходи вітчизняного законодавця щодо структури відносин, які становлять предмет цивільно-правового регулювання. Так, ЦК у колі відносин, що ним регулюються, на перше місце висуває особисті немайнові відносини; по-друге, не поділяє останні на дві групи - особисті немайнові відносини, повязані з майновими, які, за правилом, належать до виключних прав, й інші особисті немайнові відносини, не повязані з майновими, тобто суто особисті немайнові відносини, що до останнього часу мали незначний обсягу цивільних відносинах і розглядалися як невідчужувані нематеріальні права громадян та організацій; по-третє, закріплює коло учасників цивільних відносин; по-четверте, уводить конститутивну ознаку цивільних відносин - юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність їх учасників.

Цивільні відносини, котрі є предметом цивільного права, характеризуються такими ознаками: 1) субєктами. Учасники цивільних правовідносин стосовно один одного виступають як юридично рівні субєкти, відокремлені один від одного у організаційно-правовому і майновому відношенні. До майнових відносин, що засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, цивільне законодавство застосовується лише у випадках, коли це прямо передбачене законом. Такі відносини не є цивільними, оскільки регулюються за допомогою імперативного методу, котрий не властивий цивільному праву;

2) характером звязку між субєктами. Цивільні правовідносини - це правовий звязок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, що належать приватній особі;

3) змістом. Учасники цього виду відносин виступають як носії цивільних прав і обовязків;

4) характером захисту субєктивних прав і спонукання до виконання субєктивних обовязків. Це відбувається за допомогою специфічних заходів впливу і, як правило, у судовому порядку;

5) особливістю підстав виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин. Зокрема, такими підставами є не лише обставини, передбачені законом чи іншими актами, але також дії субєктів, які хоча і не передбачені цивільним законодавством, але внаслідок його загальних засад і значення породжують відповідні відносини.

Цивільно-правовий метод включає в себе як правонаділяючий елемент, так і елемент імперативний.

Характерними рисами диспозитивного уповноважуючого (правонаділяючого) елементу цивільно-правового методу правового регулювання є: 1) юридична рівність сторін (незалежно від того, хто є учасником цивільних відносин - фізична особа, юридична особа, держава тощо, сторони цих відносин формально, тобто юридично, рівні);

2) ініціатива сторін при встановленні правовідносин (учасники цивільних відносин самі за загальним правилом вирішують, чи вступати їм у ці відносини, чи укладати договір тощо, хоча у деяких випадках цивільні правовідносини можуть виникати і внаслідок безпосереднього припису закону або адміністративного акту);

3) можливість вибору учасниками цивільних відносин варіанту поведінки, що не суперечить засадам цивільного законодавства і моралі суспільства.

Характерними рисами імперативного елементу цивільно-правового методу правового регулювання є: 1) юридична рівність сторін;

2) виникнення правовідносин незалежно від бажання учасників цивільних відносин внаслідок безпосереднього припису закону;

3) можливість вибору учасниками цивільних відносин варіанту поведінки лише у межах, точно визначених актами цивільного законодавства.

Таким чином, характерні риси цивільно-правового методу правового регулювання знайшли відображення у засадах або принципах цивільного права (у ст.3 ЦК вони іменуються "засадами цивільного законодавства"). цивільний правовий галузь право

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III

3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV

5. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV

6. Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права // Вісник Академії правових наук України. - №1 (16). - 1999. - С.143-145.

7. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического права // Ученые труды Свердловского юридического института. Т.1 (серия "Гражданское право"). - Свердловск, 1959. - 334 с.

8. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 480 c.

9. Борисова В.І. Тенденції розвитку цивільного права як галузі приватного права // Приватне право. - 2013. - №1. - C.81-93.

10. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. - М.: Госюриздат, 1963. - 196 с.

11. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. - X.: Изд-во Харьк. ун-та, 1958. - 339 с.

12. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 240 с.

13. Гонгало Б.М. Предмет гражданского права // Проблемы теории гражданского права/Институт частного права: сборник. - М.: Статут, 2003. - С.3-23.

14. Гражданское право /Под ред. Ю.К. Толстого и А.П. Сергеева. Часть 1. - Санкт-Петербург: ТЕИС, 1996. - 552 с.

15. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I/ Под ред.А. А. Пушкина, В.М. Самойленко. - X.: Ун-т внутр. дел; "Основа", 1996. - 440 с.

16. Гражданское право. В 2-х томах: Учебник. Т.1/Под ред. Е.А. Суханов. - М.: БЕК, 1993. - 432 c.

17. Дозорцев А.В. О предмете советского гражданского права // Сов. гос-во и право. - 1954. - № 7. - С.104-108.

18. Егоров Н.Д. Гражданскоправовое регулирование экономических отношений. - Л.: ЛГУ, 1986. - 213 с.

19. Знаменський Г.Л. Блеск и нищита современной цивилистики. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВ, 2006. - 56 с.

20. Иоффе О.С. Гражданскоправовая охрана интересов личности в СССР // Советское государство и право. - 1956. - № 2. - С.55-56.

21. Иоффе О.С. Советское гражданское право (Курс лекций): учеб. пособие. Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. - Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1958. - 512 с.

22. Ковенин К. Что есть гражданское право и где его пределы. - СПБ., 1864.

23. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: сб. ст. - М.: Статут, 2001.

24. Красавчиков О.А. Охрана интересов личности и свод законов Советского государства // Гражданскоправовая охрана интересов личности в СССР. Межвузовский сборник научных трудов. - Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1977. - Вып.53. - С.5-33.

25. Яковлев В.Ф. К проблеме гражданскоправового метода регулирования общественных отношений // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: сб. ст. - М., 2001.

26. Малеин С.С. Тенденции развития гражданского права // Советское государство и право. - 1978. - № 1. - С.40-47.

27. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: сб. ст. - М.: Статут, 2001.

28. Майданик Р.А. Цивільне право: Загальна частина. / Т.I. Вступ у цивільне право. - К.: Алерта, 2012. - 472 с.

29. Мейер Д.И. Русское гражданское право. СПБ., 1910. - 651 с.

30. Охрана прав личности советским законодательством / Отв. ред. : Масляев А.И. - М.: Наука, 1985. - 166 c.

31. Підогригора О.А., Боброва Д.В. Цивільне право. Загальна частина. - К.: Вентурі, 1995. - 415 с.

32. Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права як методологічна проблема вітчизняного правознавства // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 4 (31). - С.77-86.

33. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. - М.: Статут, 2003. - 351 с.

34. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. - Пг.: Издание Юридического книжного склада "Право", 1917. - 234 с.

35. Проблеми господарського права і методика його викладання: Матеріали міжнародної науково - практичної конференції. Донецьк, 12-13 травня 2006 р. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. - 223 с.

36. Синайский В.И. Русское гражданское право. Выпуск 1. Общая часть. Вещное право. Авторское право. - Киев: Типолитография "Прогресс", 1917. - 261 с.

37. Смолин Г.В. До питання співвідношення цивільного і господарського права // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 2. - С.1-7.

38. Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций. - Чебоксары: Чув. кн. изд-во, 1997. - 331 с.

39. Толстой Ю.К. О теоретических основах кодификации гражданского законодательства // Правоведение. - 1957. - №1. - С.42-45.

40. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2006. - Т.1. Загальна частина. - 696 с.

41. Цивільне право України: Загальна частина: Підручник. - Т.1. / За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К: ЮРІНКОМ Інтер, 2010. - 976 с.

42. Цивільне право України: Підручник / Під ред. Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - 776 с.

43. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред.В.І. Борисової, І.В. Спасібо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т.1. - 480 с.

44. Шершеневич Г.Ф. Русское гражданское право. - Казань, 1901.

45. Яковлев В.Ф. Гражданскоправовой метод правового регулирования общественных отношений. - Свердловск, 1972. - 212 с.

Размещено на .ru