Цивільна правоздатність - Контрольная работа

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про засади державної політики України в галузі прав людини» від 17 червня 1999 р. визнання прав і основних свобод людини і громадянина такими, що дані людині від народження, є невідємними; забезпечення верховенства прав і основних свобод людини у відносинах з державою; забезпечення рівності всіх людей перед законом і судом; визнання верховенства права означає, що проголошення та реалізація прав і основних свобод людини та громадянина засноване лише на законі. Це означає недопущення звуження змісту та обсягу проголошених Конституцією України прав і основних свобод людини і громадянина; визнання презумпції особистої свободи людини відповідно до принципу, згідно з яким дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом; обмеження свободи держави, її органів та посадових осіб відповідно до принципу, згідно з яким їм дозволено лише те, що прямо передбачено законом, на цих засадах ґрунтуються засади державної політики в галузі прав людини [6, 52]. 26 ЦК України фізична особа має усі особисті немайнові права, що встановлені Конституцією України та ЦК України, а також здатність мати усі майнові права, що встановлені ЦК України й іншими законами. 27 ЦК України, відповідно до якого правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обовязки, є нікчемним, а правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової і службової осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обовязки, є незаконним. 270 ЦК України насамперед виділяються особисті немайнові права, які попередньо врегульовані в Конституції України, як-от: право на життя (ст.27 Конституції України), право на охорону здоровя (ст.49 Конституції України), право на безпечне для життя і здоровя довкілля (ст.50 Конституції України), право на свободу та особисту недоторканність (ст.29 Конституції України), право на недоторканність особистого і сімейного життя (ст.32 Конституції України), право на повагу до гідності та честі (ст.28 Конституції України), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31 Конституції України), право на недоторканність житла (ст.30 Конституції України), право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування (ст.33 Конституції України), право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54 Конституції України).Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав і обовязків, тобто дає юридичну можливість субєктам цивільного права для вступу в цивільні правовідносини і для набуття субєктивних прав і обовязків. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та ЦК України. Зміст цивільної правоздатності фізичної особи - це сукупність тих цивільних прав і обовязків, які вона може мати. Для того щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права та обовязки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною.

Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав і обовязків, тобто дає юридичну можливість субєктам цивільного права для вступу в цивільні правовідносини і для набуття субєктивних прав і обовязків.

Згідно зі ст. 26 ЦК України усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обовязки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та ЦК України. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені ЦК України, іншим законом і якщо вони не суперечать закону і моральним засадам суспільства.

Зміст цивільної правоздатності фізичної особи - це сукупність тих цивільних прав і обовязків, які вона може мати. На зміст цивільної правоздатності можуть впливати такі фактори, як потреби економічного і соціального розвитку, політика, яка проводиться державою.

Для того щоб мати можливість самостійно створювати для себе цивільні права та обовязки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною. У найбільш простому вигляді дієздатність як правова категорія може бути визначена як здатність особи своїми діями набувати права та обовязки. Вона може бути визначена й інакше - як здатність особи вчиняти дії з правовими наслідками. У будь-якому випадку підкреслюється те, що дієздатна особа саме для себе, своїми власними діями набуває права та обовязки, у результаті власних дій стає учасником правовідносин.

Характерною особливістю загальних (універсальних) особистих немайнових прав є належність їх усім без винятку фізичним особам. Тобто цими правами особа наділена внаслідок свого існування як людини, що не повязано з виконанням нею певних соціально важливих функцій чи специфічним правовим статусом.

1. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

2. Цивільний кодекс України: Коментар // За заг. редакцією проф. Харитонова Є.О та доц. Калітенко О.М. - X.: ТОВ «Одіссей», 2004. - 856 с.

3. Зобовязальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. унтів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 912 с.

4. Панченко М.І. Цивільне право України: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2005. - 583 с.

5. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва. - К., 2004. - Кн.2. - 736 с.

6. Цивільне право України: В 2-х томах. Том 1: Підручник / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова, канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. - X.: ТОВ «Одіссей», 2008. - 832 с.

Размещено на .ru