Цивільні зобов"язання - Реферат

Цивільні зобовязання є найбільш поширеним видом суспільно-правових зобовязань, їх субєкти вступають між собою в цивільно-правові відносини, які називаються зобовязально-правовими . Стаття 173 Господарського кодексу України господарським визначає зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником у сфері господарської діяльності, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну господарську дію на користь іншого субєкта або утриматись від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.Згідно з ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає, між субєктом господарювання й іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Якщо майново-господарське зобовязання виникає між субєктами господарювання або між субєктами господарювання та негосподарюючими субєктами - юридичними особами, зобовязаною й управненою сторонами зобовязання є відповідно боржник і кредитор. Так, організаційно-господарськими визнаються господарські зобовязання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між субєктом господарювання та субєктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобовязана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Організаційно-господарські зобовязання можуть виникати: між субєктом господарювання та власником, який є засновником даного субєкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього субєкта; між субєктами господарювання, які разом організовують обєднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих обєднань чи товариств; між субєктами господарювання, у разі, якщо один із них є щодо іншого дочірнім підприємством; в інших випадках, передбачених ГК, іншими законодавчими актами або установчими документами субєкта господарювання. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, регулює господарську діяльність; з акта управління господарською діяльністю;з господарського договору й інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення субєктів інтелектуальної власності та інших дій субєктів, а також унаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Разом з тим послідовному дотриманню такого підходу заважають випадки, коли ГК, замість встановлення певних особливостей регулювання майнових відносин(а для цього, принаймні, слід використовувати той самий термінологічний апарат), запроваджує правила, які не можуть розглядатись як спеціальні. Дійсно, згідно з ч.1 ст.207 ГК, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині. Тому правило про нікчемність таких правочинів не може мати винятків, а правило про можливість їх оспорювання не можна розглядати як спеціальне, тобто таке, що виключає застосування загальної норми, оскільки це призвело б до руйнування засадничого регулювання. 207 ГК містить шкідливе положення про те, що господарське зобовязання може бути визнано судом недійсним на вимогу не тільки однієї із сторін, а і на вимогу «відповідного» органу державної влади (тобто порушується принцип диспозитивності в частині вільного, на власний розсуд здійснення особою своїх прав).Чинний Господарський кодекс України не місить системи господарських зобовязань, а лише називає їх деякі різновиди. 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

План

Вступ

1. Проблеми класифікації господарських зобовязань

2. Недійсність господарського зобовязання за Господарським кодексом України

Висновки

Список використаної літератури

Чинний Господарський кодекс України не місить системи господарських зобовязань, а лише називає їх деякі різновиди. Це положення не можна назвати повною мірою виваженим, бо у розділі 4 ГК досить детально регламентуються інші різновиди господарських різновидів, які навіть і не згадані у ст. 173 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Із зазначених положень випливає, що ГК має розглядатись як спеціальний закон у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасником, яких є субєкт господарювання і щодо яких значення загального закону має ЦК.

ЦК поділяє правочини, що не створюють тих наслідків, на які вони спрямовані, на два види: нікчемні та оспорювані, до яких застосовуються принципово різні правила.

Натомість ГК фактично розглядає як оспорювані й ті зобовязання, які виникають з правочинів, що за ЦК є нікчемними. Тому необхідно узгодити норми ЦК і ГК, щоб таких розбіжностей не було, оскільки дана невідповідність ставить під сумнів правильне вирішення спорів з господарських зобовязань.

1. Господарський кодекс України. - Х.: ТОВ „Одіссей”, - 2009. - 240 с.

2. Цивільний кодекс України. - Х.: «Одіссей», 2007. - 424с.

3. Гусак М., Данішевська В., Попов Ю. Недійсність господарського зобовязання за Господарським кодексом України // Право України. - 2007. - №7. - 147 с.

4. Ніколенко Л., Шмат А., Правові проблеми класифікації господарських зобовязань // Право України. - 2007. - №11. - 164 с.

5. Орлова І. Визначення державних гарантій виконання державних зобовязань // Підприємництво, Господарство і Право. = 2007. - №9. - 176с.

6. Кравчук С. Й. Господарське право України: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007. - 264 с.

7. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. - К.: Вентурі, 1996. - 364 с.