Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку - Контрольная работа

Наукова періодизація - це узагальнена характеристика обєкта дослідження шляхом поділу процесу розвитку на якісно відмінні періоди, усвідомлення його структурної еволюції в кожний конкретний період розвитку. На сьогодні загальновизнаної обґрунтованої концепції періодизації, що охопила б усю історію людства, не існує. Функціонально-пізнавальне значення періодизації історії економіки полягає у визначенні логіки історичного розвитку господарських систем суспільства, характеристиці їхніх ключових періодів та етапів розвитку, якісних змін в них, дослідженні процесу зростання цілісності системи. Періодизація історії економічної думки ґрунтується на відтворенні особливостей економічних ідей у кожний конкретний період їх розвитку, врахуванні спадковості економічних знань, виявленні основних віх поступального розвитку.Зясування критеріїв періодизації розвитку економіки та економічної науки стало важливою науковою проблемою. Більшість сучасних дослідників наголошують на відмінностях у періодизаціях історико-економічної науки та загальної історії, оскільки предметом останньої є певні часові та просторові межі, в яких відбувається розвиток людського суспільства, перебіг історичного процесу. У звязку з цим події подаються в історичній ретроспективі, відповідно до історичної послідовності їх виникнення та розвитку. Основою сучасних концепцій періодизації є розгляд зазначеної проблеми, по-перше, в контексті цілісного осмислення всесвітньо-історичного розвитку як соціокультурного процесу, що розглядається як система, складовими якої є економічна, соціально-політична, культурно-інформаційна сфери людської життєдіяльності, їх взаємоповязана якісна трансформація, по-друге, через визнання ідеї багатофакторності соціокультурного, у тому числі історико-економічного процесу (відносин економічної власності, технологічного способу виробництва, рівня розвитку товарно-грошових відносин, способу управління та координації економічної діяльності тощо), по-третє, на основі системно-синергетичної концепції. Головна увага приділяється вивченню історичних процесів у часі, на основі внутрішніх (ендогенних) механізмів розвитку: освоєння вогню, перехід до будівництва житла, приручення тварин, нагромадження досвіду і знань.Історія методології історії сповнена спроб знайти, описати і втілити в життя соціальні моделі альтернативного характеру, що пояснюють зміни в соціальному житті. Перед істориками і філософами варто непросте питання, яке потребує відповіді: куди рухається людське суспільство, звідки ми прийшли, в якому напрямку розвиваємося, чи є у історії мета і вищий сенс? У XX столітті однією з провідних концепцій, що претендує на загальне охоплення соціальних явищ і процесів, стає цивілізаційний підхід до історії людства. Особливе місце у шерензі мислителів, з іменами яких повязані сформування та розвиток нелінійної, чи, як її ще іменують, некласичної, філософії історії посідає російський теоретик Микола Якович Данилевський. Данилевського, передусім біологічна орієнтація, значною мірою визначили самобутність його філософсько-історичної системи, викладеної у книжці "Росія і Європа".Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей. Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічних систем. Як бачимо, цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу та інших чинників на розвиток людського суспільства. Людина виступає не лише головним субєктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх безпосередньою метою, цільовою функцією. Сам термін "цивілізація" означає сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства на певному етапі його історичного буття.В процесі історичного розвитку людства спостерігається відносно стійка кореляція між явищами економічної, соціальної, політичної, культурної, релігійної та інших сфер. Послідовне застосування принципу виділення вузлових етапів всесвітньої історії, базується на визначені тих моментів, у яких спостерігається взаємозалежні принципові трансформації основних сфер життєдіяльності людей, що призводить до досить істотного перегляду традиційних уявлень про її етапи. В результаті зявляється теоретичний підхід, в основу якого покладена цивілізаційна парадигма осмислення соціально-економічного розвитку людства. Валлерстайн визначає цивілізацію як специфічну концентрацію світогляду, звичаїв, структур і культури, як матеріальної, так і духовної, котра формує певне історичне ціле і існує поряд з іншими різновидами цього феномена, хоча й не завжди одночасно. Цивілізація виступає як система, тобто комплекс взаємоповязаних елементів, які утворюють цілісність з притаманними їй ознаками, серед яких основним є організованість, наявність інтеграційних властивостей і функцій, спільна мета, саморухомість, саморозвиток, саморегульованість, здатність відтворювати відсутні елементи, стійкіс

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні погляди та вчення цивілізаційного підходу

1.1 Основні підходи до осмислення еволюційного розвитку людства

1.2 Вчення М.Я. Данилевського та його роль у формуванні цивілізаційного підходу

Розділ 2. Цивілізаційний підхід

2.1 Поняття цивілізації та принципи цивілізаційного підходу

2.2 Цивілізаційний підхід в дослідженні ґенези господарської діяльності

2.3 Позитивні і негативні риси цивілізаційного підходу

Висновки

Список використаних джерел