Поняття фундаментальних сутностей та основні цивілізації історії людства за теорією Тойнбі. Пошук механізмів, за допомогою яких здійснюється перехід суспільства із статичного стану в динамічний рух. Процес народження та функціонування цивілізації.
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Індивідуальне завдання «Цінності Європейських цивілізацій» Виконала: студентка факультетуОдним із найголовніших представників цивілізаційної теорії був Арнольд Джозеф Тойнбі англійський історик і соціолог, у 1919-1924 рр. - професор Лондонського університету, у 1925-1955 рр. - Лондонської школи економічних наук. Виходячи з того, що будь-яка країна, політичний союз тощо повинні розглядатися не самі по собі, а виходячи з “історичного контексту”, Тойнбі приходить до висновку про наявність певних фундаментальних сутностей, на аналізі яких необхідно сфокусувати увагу історику. Вони “являють собою ... суспільства з більш широкою довжиною, як у просторі, так і в часі, аніж національні держави, чи будь-які інші політичні союзи. Саме цивілізації (у порівнянні їх між собою) повинні розглядатися істориками. Вже на початкових етапах розробки власної філософсько-історичної системи Тойнбі задумується над питаннями - що ж відрізняє "ті нечисленні суспільства, котрим вже вдавалося піднятися на корабель, що зветься цивілізацією", від примітивних людських спільнот, які становлять більшість; що саме пробуджує ці спільноти від сплячки, заціпеніння, яке більшість традиційних суспільств так і не змогла скинути з себе, і привести в потужний цивілізаційний рух лише окремі з них?Здійснюючи порівняльне дослідження цивілізацій, учений виокремлює вже двадцять одну цивілізацію, оскільки йдеться вже не тільки про сучасні, а й про минулі суспільства вищого типу. Ми висловили сумнів щодо поділу між суспільствами вавилонським та шумерським, і ще кілька пар теж, можливо, варто розглядати як одне суспільство, наділене "епілогом" за єгипетською аналогією. Поняття "цивілізація" англійський історик розглядає як полісемантичне і вживає у "плаваючому режимі", актуалізуючи те чи інше значення цього поняття відповідно до потреб конкретної пізнавальної ситуації. Крім того, у певних відношеннях термін "цивілізація", як вважав Тойнбі, може збігатися з термінами "культура", "суспільство" тощо. Для того, щоб здійснився поступ від первісного суспільства до цивілізації, повинен, на думку Тойнбі, порушитися усталений традиційний хід речей, середовище має кинути виклик примітивному суспільству, виклик своєрідного цивілізаційного стимулу.Розбудову світової держави англійський скептик оцінює досить реалістично, в усіх її нюансах - не лише світлих, а й темних, показуючи досить переконливо, що утворення подібної держави є швидше симптомом серйозної вікової хвороби суспільства, аніж свідченням його сили та могутності. "Однією з найпримітніших ознак розпаду, - доводив він, - як ми вже відзначали, є одне явище на передостанній стадії занепаду і загибелі - це коли цивілізація, що увійшла в процес розпаду, купує собі короткий перепочинок, дозволивши силоміць обєднати себе в одне політичне ціле - світову державу". Тойнбі був переконаний, що для православного християнства такою державою була Оттоманська імперія; відгалуження православно-християнського світу в Росії проминуло етап світової держави ще в кінці пятнадцятого століття внаслідок політичного обєднання Москви з Новгородом; світовою державою для індуїстської цивілізації була Імперія Моголів та її наступниця - Британська Індія; для головного стовбура далекосхідної цивілізації - Монгольська імперія; для японського ж відгалуження цього стовбура - держава, створена сегунами Токугава.Тойнбі, безумовно, є спроба виявити дієві сили історико-культурного процесу та визначити механізми, що здатні як породити цивілізацію, так і знищити її. Він описував виникнення цивілізацій, надлом цивілізацій, розпад цивілізацій, а також утворення світової держави. Тойнбі вважає духовну злагоду, моральну єдність народу, раціональність мислення правлячих верств населення, здатність лідерів до нового розуміння суті виклику часу. Саме релігія дає людству той спектр ідей, цінностей, норм і символів, що забезпечує любов і милосердя, єдність і взаємоповагу, глибоку духовність і моральність, тобто той спектр цінностей, що становить внутрішній стрижень історії.
План
План
Вступ
1. Шлях до "Дослідження історії"
2. Основні цивілізації всієї історії людства
3. Поняття "цивілізація", виникнення цивілізацій, надлом цивілізацій
4. Утворення світової держави як свідчення деградації та розпаду цивілізації
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
