Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості) - Курсовая работа

Цитати призвичаєні «в науковій компіляції, в пробних записах, науково-популярних есе, філософських дискусіях», але «сильно здивують в любовному листі або звичайній розмові», - як тонко зауважив Стефан Мораліський. Дослідники особливо підкреслюють красу проблеми - «принадність цитати» («своєрідно чарівне змішання сфер» побачив в цитаті Томас Манн). Класифікація випадків вживання цитати і навіть - на ранній стадії вивчення - їх проста реєстрація продемонстрували потенціал індуктивного методу, але цього виявилося недостатньо для побудови універсальної теорії цитати. Цитати - це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Нерідко, люди цитують того мислителя, якого вважають істинним кумиром, гідним наслідування.Цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обовязковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора; можуть бути пропущені окремі слова, словосполучення, фрази в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора не буде спотворена пропуском, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками. На кожну цитату, оформлену в лапках або без лапок, а також будь-яке запозичення з чужої роботи (таблицю, схему, карту і тощо.) повинно бути дано бібліографічне посилання. Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди, але з обовязковим вказівкою імені автора, твір якого використовується, і джерела запозичення: - цитування в оригіналі і в перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, критичних і інформаційних цілях з правомірно обнародуваних творів в обємі, виправданому метою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних і журнальних статей у формі оглядів друку; відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення правомірно опублікованих в газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж характеру у випадках, коли такі відтворення, передача в ефір або повідомлення по кабелю не були спеціально заборонені автором;Цитування буває двох видів : дослівне цитування та не дослівне цитування. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.): Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності. Невідємні ознаки злочину): Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву субєктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає, «що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків»Виходячи з розуміння «вислови» можна гіпотетично виділити наступні онтологічні ознаки цитати: двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона - репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова - певний мовний субєкт); дискретність (визначається зміною мовних субєктів при цитуванні). «Двоплановість» цитати задається її особливою природою - здатністю одночасно належати двом семантичним планам: тексту-джерела і новому тексту. Той же ознака призначається як «парадоксальність», «амбівалентність»: «Цитата парадоксальна (або амбівалентна щодо двох текстів), бо зберігає в собі подвійну віднесеність до можливого світу тексту - донора і реципієнта». «Буквально» цитати корелює з поняттями «точності/неточності» цитування. У лінгвістичних визначеннях цитати «точність» цитування розуміється як буквальне, до-немов відтворення фрагмента чужого висловлювання: «Цитата ... дослівна витяг з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиїсь слова».Якщо цитата вводиться в авторську мову як частину пропозиції, перше слово пишеться з маленької букви. Якщо цитата наводиться не повністю, замість пропущених букв ставиться три крапки: а) перед цитатою після відкриваються лапок, коли цитата наводиться не з початку речення і йде після слів автора; Протягом всього життя Б.Пастернак писав не тільки вірші, а й прозу; він навіть зізнавався: «... я найбільше люблю прозу». б) в середині цитати, коли пропущена частина тексту всередині неї; Пушкін писав про Ломоносова: «Він створив перший університет. Він ... сам був першим нашим університетом ». в) після цитати перед закриваються лапками, коли цитоване речення наводиться не до кінця. 4.Якщо текст закінчується цитатою, в кінці якої стоїть три крапки, питальний або окличний знаки, після закриваються лапок: а) не ставиться ніякого знака, якщо цитата - сам

Зміст

Вступ

Розділ 1 Цитата як спосіб відтворення чужої мови

1.1 Види цитування

1.2 Ознаки цитати

1.3 Розділові знаки при цитуванні

1.4 Цитати в діловому мовленні

1.5 Використання та оформлення цитат

Розділ 2 Способи використання цитат : секрети майстерності, які покращують будь-який текст

2.1 Цитати українських письменників про мову

2.2 Люди говорять

2.3 Функції цитати як одного із засобів організації художнього простору тексту(На прикладі твору Л.Н Большакова «Повернення Григорія Вінського»)

2.4 Цитата і міф постмодернізму

Висновок

Використана література