Вплив на цілісність функціонування метатексту філософсько-естетичного принципу ненасилля. Шляхи здобуття читачем культурно-історичної тяглості філософії ненасилля та її універсальності. Принципи забезпечення завершеності авторського висловлювання.
Цикл «Під вічним небом» В.У книзі Василя Шевчука «Під вічним небом» (1985) [11] подано художню рецепцію життєдіяльності мислителів різних епох - Сократа, Г. Сковороди («Осяяння») з метадискурсивного погляду: твір має сенс «культурологічний, параметрований потребою введення духовно-філософського надбання України в загальносвітовий контекст» [5, 249]. Зокрема в ній обґрунтовано архітектонічні (цикл; тетралогія, якщо залучати до літературознавчого аналізу зверстаний примірник неопублікованої повісті «Совість» [12]) та жанрові особливості книги (метажанр), наголошено на міжтекстових звязках тетралогії [6, 112-114]. Такою системною домінантою книги є філософсько-естетичний принцип ненасилля - філософія та спосіб життя, що в найзагальніших рисах постулює шлях самопізнання й пізнання усього сущого, неприйняття зла в будь-якій формі (ненависть, гординя, заздрість, жадібність), свідоме морально-духовне вдосконалення, активний і ненасильницький опір злу задля досягнення особистої, соціальної, національної свободи й побудови справедливого суспільства. Сократ у повісті постулює помірність і невибагливість у житті, самодисципліну, жагу пошуку істини; засуджує гнів, гординю, жадобу, глупство, підступність, марнославство (зло), які ведуть до насилля й беззаконня.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
