Циганське населення України (XVI–XX ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукАНОТАЦІЯ циганський населення український етнополітика На основі широкого кола джерел проаналізовано процес формування циганського населення в Україні, його кількісний та якісний склад, розселення тощо. Простежено процес формування правової бази щодо циган з боку державних утворень, у складі яких за різних часів перебували українські землі, а також реальну політику центральних і місцевих органів влади цих держав. Охарактеризовано загальний економічний і соціокультурний стан циган, визначено місце, що вони посідали в українському суспільстві у досліджуваний період.Цей народ, зі свого боку, здатний зробити внесок у творення цивілізованого громадянського суспільства в Україні. Дослідження минулого циган в Україні має сприяти покращанню взаєморозуміння, зміцненню взаємоповаги та взаємодовіри між циганами й іншими народами України, а в кінцевому результаті - консолідації української політичної нації. Виникнення в Україні національно-культурних циганських товариств свідчить про поступове відродження культури циган. Дуже показовим є проведення в червні 2002 р. в Києві зїзду циганських громад України, на якому були обговорені питання інтеграції представників циганської національності до українського суспільства. Мета дисертації полягає в комплексно-історичному аналізі процесу розвитку циганського населення України протягом XVI - ХХ століть і в запропонуванні на його основі рекомендацій практичного характеру щодо подальшої нормалізації міжетнічних відносин, подолання найбільш гострих проблем і кризових явищ у циганському середовищі й інтеграції циган до сучасного українського суспільства.Аналізуючи перший етап розвитку історіографії, треба зауважити, що циганознавство як комплекс наук про циган виникає наприкінці XVIII ст. в Німеччині, Австрії, Великій Британії. В останній роботі розглядаються проблеми історії циган, висвітлюється феномен циганського кочування, процес виникнення та розвитку окремих етнічних груп циган, проблеми національного самоусвідомлення та занять циган. Таким чином, аналіз наявної літератури дозволяє зробити висновок, що дослідниками проведена велика робота з вивчення циганської проблематики: майже вирішена проблема прабатьківщини циган, розглянуто широкий спектр питань з історії, етнографії, лінгвістики тощо. У другому розділі “Формування та розселення циганського населення в Україні” піддано науковому аналізу процес формування циганського населення, розглянуто шляхи та час його проникнення до України, досліджено міграційні процеси серед циган у різних історико-географічних областях України протягом XVI - XX ст., а також процес складення основних етнодіалектних груп циган. У третьому розділі “Державна політика стосовно циганського населення на українських землях” аналізується процес формування правової бази щодо циган з боку державних утворень, у складі яких за різних часів перебували українські землі (Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, Молдавського князівства, Австрійської, Турецької й Російської імперій, СРСР й УРСР, Чехословаччини, Польщі й Угорщини), а також реальна політика центральних і місцевих органів влади цих держав.