Аналіз відносин між соціальними інститутами держави і церкви в сучасному українському суспільстві. Класифікація релігійних організацій в Україні. Причини міжконфесійної ворожнечі, конфліктів і розколу в православ’ї. Прояви маргінального неопротестантизму.
При низкой оригинальности работы "Церква і держава в Україні: між дефіцитарністю впливу та нейтралітетом (соціологічний аспект)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Церква і держава в Україні: між дефіцитарністю впливу та нейтралітетом (соціологічний аспект)В Україні в широких масштабах відновлюють старі або будують нові синагоги, костьоли, молитовні будинки, православні та уніатські храми, багато з яких насильно відібрали у віруючих в роки комуністичного правління. УПЦ (МП) (Українська православна церква (Московський патріархат)) посідає перше місце серед церков за чисельністю громад, що більше, ніж УПЦ-КП, УАПЦ i УГКЦ (Українська греко-католицька церква) разом узятих. Наявність церковного євхаристійного спілкування з іншими Церквами є необхідною умовою для входження у Вселенську Православну Церкву - сукупність Помісних Церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні [7]. Існує багато причин поділів церкви, при цьому внутрішньоцерковні процеси й зовнішні впливи, що призводять до розколів, при всій конфесійній специфіці православя мають в основі соціальну обумовленість, утворену змінами в повсякденному та політико-державному устрої життя суспільства. Відповідно до тієї чи іншої моделі православна церква може існувати в союзі з державою, може бути конфронтація між державою і церквою, нарешті, державна влада конфронтує з наявною традиційної церквою, може підтримувати та входити в союз з іншою церквою, виставляючи її як юрисдикційну альтернативу титульної церкви.Православя, виконуючи функції підтримки основного зразка інституалізованих у суспільстві цінностей і встановлення законності нормативного порядку, пропонує суспільству модель релігійної легітимації влади з характерним для неї моноцентризмом та сакралізацією. Сприяючи символічному зміцненню стратифікаційних поділів, Церква надає стабілізаційний вплив на суспільство, створює основу для визнання соціальних порядків. Розвиток політичних інститутів у сучасному світі призвело до поділу держави та громадянського суспільства, що має першочергове значення для демократії. Таким чином, навіть не дивлячись на військову агресію Росії, що вплинуло на кількість прихожан УПЦ (МП), в Україні жодна з конфесій не може претендувати на імператив політичної значущості, на статус основної державної релігії. Внаслідок цього роль релігійного чинника в суспільному житті країни дещо розмита, головне у взаєминах держави та церкви визначається хоча і крихким, але сталим релігійним статус-кво, а не використанням владою (як в Росії) чільної конфесії для посилення своїх внутрішніх та зовнішньополітичних позицій.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
