Центрохелідні сонцевики (Centrohelea Cavalier-Smith, 1993) Київського та Чернігівського Полісся - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Центрохелідні сонцевики (Centrohelea Cavalier-Smith, 1993) Київського та Чернігівського Полісся Робота виконана у відділі фауни та систематики безхребетних Інституту зоології ім. Науковий керівник - доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Довгаль Ігор Васильович, Інститут зоології ім. Кілочицький Петро Якович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри зоології кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Крахмальний Олександр Федорович, Інститут ботаніки ім.В регіоні досліджень центрохеліди представлені 3-ма родинами, 6-ма родами, 14-ма видами, із яких 2 роди і 8 видів - нові для фауни України, 3 роди і 10 видів - нові Українського Полісся. Максимальне видове багатство (9 видів) припадає на серпень. В регионе исследования центрохелиды представлены 3-ма семействами, 6-ю родами, 14-ю видами, из которых 2 рода (Chlamydaster, Pterocystis) и 8 видов - новые для фауны Украины, 3 рода (Chlamydaster, Pterocystis, Raineriophrys) и 10 видов - новые для Украинского Полесья. На основе данных СЭМ выявлено соответствие внешней оболочки цист Ch. aculeata и P. pallida перипласту вегетативной особи, что позволяет использовать ее строение в видовой диагностике. In the investigated region the centrohelids are presented by 3 families, 6 genera and 14 species, from which 2 genus and 8 species are new for the fauna of Ukraine and 3 genera and 10 species are new for the fauna of Ukrainian Polissya.Центрохелідні сонцевики - це амебоїдні організми із прямими нерозгалуженими аксоподіями, що розходяться від сферичного клітинного тіла і мають для здобуття здобичі жалкі органели - екструсоми. Центрохелідні сонцевики або центрохеліди (клас Centrohelea Cavalier-Smith, 1993) складають найбільш численний геліоморфний таксон, проте, відносяться до групи Incertae sedis EUKARYOTA (Adl et al., 2005). Проте, центрохелідні сонцевики в цьому регіоні вивчалися лише епізодично на початку 20-го сторіччя (Добровлянский, 1914, Крашенинніков, 1925), тобто тільки на світлооптичному рівні. Метою роботи було: встановити таксономічний склад, особливості морфології, поширення та аутекології центрохелідних сонцевиків Київського та Чернігівського Полісся. Встановити таксономічний склад центрохелідних сонцевиків в водоймах різного типу Київського та Чернігівського Полісся.Тому Київське та Чернігівське Полісся залишаються мало вивченими, що і обумовило необхідність проведення спеціальних досліджень цієї групи в регіоні. За літературними даними список центрохелід фауни України налічує 19 видів, в розділі наведені відомості по їх поширенню на території країни. Проміряні кількісні характеристики (довжина лусочки, ширина лусочки, ширина кайми лусочки) 935 лусочок, що розподіляються між трьома типами: веретеноподібні, навікулоїдні, овальні; для цього використовували програму для обробки цифрових зображень SCOPEPHOTO 2.0.4. Проведено оцінку мінливості розмірних характеристик (довжина, ширина, ширина кайми) трьох типів лусочок перипласту P. ambigua (рис. У різнотипних водоймах Київського і Чернігівського Полісся нами зареєстровано 14 видів центрохелідних сонцевиків із 6-ти родів і 3-х родин, з них 8 видів і 2 роди є новими для фауни України, 10 видів і 3 роди - для Українського Полісся.Центрохелідні сонцевики в Київському та Чернігівському Поліссі представлені 3-ма родинами, 6-ма родами, 14-ма видами, із яких 2 роди (Chlamydaster, Pterocystis) і 8 видів - нові для фауни України, 3 роди (Chlamydaster, Pterocystis, Raineriophrys) і 10 видів - нові для Українського Полісся. Видовий склад центрохелід України має найбільшу подібність до видового складу європейських країн (Голландії, Німеччини, Європейської частини Росії), які знаходяться з Україною в одній широтно-кліматичній зоні і характеризуються наявністю схожих типів водойм. Отримані дані з ультраструктури лусочок перипласту Acanthocystis dresscheri дозволяють поновити валідність цього виду. На основі вивчення мінливості лусочок перипласту Polyplacocystis ambigua встановлено, що їх розмірні характеристики (довжини і ширини лусочок та їх співвідношення), які використовувалися в діагнозі виду, є недостатніми для дискримінації типів лусочок. Використання нової кількісної характеристики (ширина кайми лусочки) в комбінації із традиційними вимірюваннями дозволяє дати чіткі розмірні характеристики всіх трьох типів лусочок перипласту у P. ambigua, а отже ідентифікувати тип лусочок за кількісними ознаками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ