Центральний банк та кредитно-грошове регулювання - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки УкраїниБанки виникають на основі розвинутих товарно-грошових відносин й існують у декількох суспільно-економічних формаціях (феодалізм, капіталізм, соціалізм). Банк - особливий фінансовий інститут, що акумулює грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надає кредити, випускає в обіг гроші та цінні папери, здійснює грошові розрахунки, операції з золотом та інші функції. Функціональна специфіка діяльності банків зумовлює необхідність організаційно-правового виділення їх у самостійну, відносно замкнуту структуру, яка називається банківською системою. Необхідність існування банківської системи визначається двома групами причин: 1. потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами - забезпечення сталості грошей і стабільності роботи всіх банків; Закон України «Про банки і банківську діяльність» перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України має бути дворівневою, установив, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механізм звязків між ними.Субєктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи - Центральний банк і відповідні урядові структури - міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи. Водночас статтею 7 визначено, що Національний банк (НБУ) підзвітний лише Верховній Раді України. Ці та інші положення Закону "Про банки і банківську діяльність" переконливо свідчать про те, що в Україні закладено необхідний правовий фундамент для розбудови банківської системи відповідно до вимог ринкової економіки. Закон "Про банки і банківську діяльність", прийнятий ще у березні 1991 р., не забезпечував належним чином правову регламентацію діяльності Національного банку. Формально цей закон забезпечував достатню незалежність НБУ, та у звязку з постійною боротьбою законодавчої та виконавчої гілок влади за контроль над емісійною діяльністю Національного банку, законодавче закріплена незалежність останнього зводилася до незалежності лише у технології банківської діяльності.Грошово-кредитне регулювання економіки є однією з найважливіших функцій Національного банку, яка виконується у відповідності до економічних інтересів та цілей держави. В основу грошово-кредитної політики покладено здійснення комплексу заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування банків та інших кредитних установ. Метод регулювання норм обовязкового резервування вважається найбільш дійовим з точки зору ступеня впливу Національного банку на обсяг грошових ресурсів комерційних банків і їхні кредитні можливості. На сьогодні розмір обовязкових резервів єдиний для банків та фінансово-кредитних установ і встановлюється у вигляді певного процента від загальної суми залучених ресурсів, за винятком отриманих міжбанківських кредитів, які не підлягають резервуванню. Управління золотовалютними резервами забезпечується шляхом здійснення Національним банком валютних інтервенцій, тобто операцій з купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо інших валют і також на загальний попит та пропозицію грошей в економіці.Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Відомо що кредитно-банківська система має життєво важливе для любої країни світу, вона служить обєктом пильного нагляду і регулювання як зі сторони НБУ так і зі сторони вищих органів державної влади й управління. В Україні функціонує дворівнева банківська система - перший її рівень представляє Національний банк України, який виконує роль центрального банку. Національний банк створює й організує діяльність державної скарбниці республіки, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів/представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачається на рівні центральних банків. Зокрема: визначати та проводити грошово-кредитну політику; здійснювати емісію та організацію Її обігу; виступати кредитором останньої інстанції для банків; встановлювати для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності; координувати розвиток сучасних банківських технологій, визначати систему, порядок і форми платежів між банками; здійснювати банківське регулювання та нагляд проводити реєстрацію та ліцензування банківської діяльності; складати платіжний баланс країни.

Зміст

Вступ

І. Банківська система в Україні

ІІ. Центральний банк України: походження, статус, роль та значення центрального банку в економіці країни

ІІІ. Грошово-кредитна політика НБУ

Висновок

Список використаної літератури