Централізація, децентралізація та нелінійність у державному управлінні - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управлінняРобота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України. Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор ТРОНЬ Віталій Панасович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри інформаційних технологій. Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ТЕРТИЧКА Валерій Володимирович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри політології; Захист відбудеться 3 лютого 2005 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м.Формування нової культури управління, постіндустріальної наукової парадигми дає змогу вивільнити центральні органи влади від невластивих їм функцій та зосередити увагу на сучасних методах управління. Процеси державотворення вимагають не лише оновлення або поліпшення елементів системи державного управління, що неналежно функціонують, а й радикального перетворення механізмів держави, зокрема правового й організаційного, забезпечення процесів регулювання централізації та децентралізації, яке є важливим чинником досягнення ефективності державного управління. Актуальність теми дослідження визначається важливістю реалізації в Україні демократичних реформ, обєктивними процесами розвитку й реформування суспільства в цілому, необхідністю проведення адміністративної реформи в державі. Співвідношення централізації та децентралізації справляє значний вплив на соціально-політичну поведінку громадян у державі, створюючи тим самим передумови для виникнення та розвитку громадянського суспільства. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні сутності й специфіки централізації та децентралізації в управлінні державними ієрархіями, їх впливу на розвиток і функціонування довільних структур управління.У першому розділі - “Теорія і методологія дослідження централізації та децентралізації в управлінні державними ієрархіями” - здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, законодавчої бази; визначено концептуальні підходи до розгляду понять “децентралізація”, “ієрархія”, що дає можливість виявити рівень наукової розробки теми, обґрунтувати актуальність та необхідність проведення теоретичного дослідження в межах дисертації. Якщо централізація визначається як таке державне управління, при якому переважна більшість владних управлінських повноважень зосереджена в центральних державних органах, а місцева влада позбавлена можливості самостійно вирішувати багато своїх господарських, соціальних та інших завдань, то децентралізація є більш складним, комплексним і багатоаспектним поняттям. Вона означає перехід від структур та інститутів авторитарних і тоталітарних суспільств, не орієнтованих на активну та реальну участь громадян в управлінні державою, до суспільств, що базуються на ініціативі та відповідальності громади й окремої людини. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури переконує в необхідності проведення наукових досліджень державних нелінійних ієрархій, співвідношення централізації та децентралізації в державному управлінні та особливостей використання довільних структур державного управління в умовах його децентралізації. У другому розділі - “Зміст централізації та децентралізації в управлінні державними ієрархіями” - розкрито зростання ролі нелінійності в діяльності сучасних державних ієрархій, сутність, базові форми і принципи співвідношення централізації та децентралізації у державному управлінні.Отримані наукові результати в сукупності дали змогу розвязати наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: зясовано зміст співвідношення централізації та децентралізації в державному управлінні, виявлено й обґрунтовано шляхи використання довільних структур управління в сучасних умовах. Проведене дисертаційне дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що співвідношення централізації та децентралізації в управлінні державними ієрархіями є нелінійним явищем та передбачає існування множини різних типів організаційних структур. На основі ґрунтовного вивчення різноманітних підходів до визначення централізації сформулюємо власне визначення децентралізації державного управління, під яким розуміємо процес передачі відповідальності за планування, розподіл та реалізацію ресурсного забезпечення від центральних органів державної влади до регіональних, місцевих органів державної виконавчої влади і самоврядування. Будь-якій соціальній ієрархії притаманні нелінійні характеристики, а отже, система державного управління характеризується не тільки своїми властивостями та структурою, що існують у цей час, а й набором потенційних (що належно не проявляють себе у певних умовах) структур, які перебувають між собою у відносинах альтернативності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ