Специфіка розвитку гончарства у ранньофеодальну епоху в містах історичного Закарпаття. Етнографічний склад Закарпатського краю - фактор, що сприяв виробленню, прийомів стилізації, технологічного поєднання техніки ритування з розписом ріжком, пензлем.
При низкой оригинальности работы "Цехове ремесло на Закарпатті XV-ХІХ ст. та розвиток гончарної справи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Головним завданням цехів була організація та контроль виробництво, продаж ремісничих товарів та боротьба з будь-якими проявами корупції [2]. Становлення цехів у місті було тісно повязано з культурно-економічною діяльністю родини Другетів, які були володарями Ужгородсько-Гуменянської домінії. Головним у цеху був майстер, який пройшов триступеневу систему навчання: учень підмайстер майстер. Про учнів, які відлучалися з майстерні на тривалий час і не бажали засвоювати матеріал, не виконували своїх обовязків, не хотіли виправлятися, майстер змушений був доповідати у цех, після чого всі матеріали подавав владі [1]. У 1861 р. ця сума була поділена між окремими цехами: 1) обєднаний столярсько-слюсарний цех 14 флоринів; 2) чоботарський 7 флоринів; 3) гончарний 8 флоринів; 4) чинбарський 15 флоринів; 5) кравецький 8 флоринів; 6) фетровий 5 флоринів; 7) обєднаний пекарсько-теслярський цех 8 флоринів; 8) торгове товариство 22 флорини; 9) позацехові ремісники 10 флоринів [1].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
