Царювання та політика Павла І - Курсовая работа

Пушкін назвав Павла I «романтичним імператором», «ворогом підступництва і невігласів» і збирався написати історію його царювання. І коли б Бог дав життя, дозвілля і сил, я б спробував написати його історію».[7,3] Мова йшла про Павла I. Інтерес до нього двох російських геніїв був невипадковий. Життя Павла Петровича відрізнялася такими трагічними рисами, «подібних яким не зустрічається в житті жодного з вінценосців не тільки російської, але і всесвітньої історії».[7,3] Актуальність дослідження полягає у тому, що особистість Павла І є дуже цікавою та невивченою, його зовнішня політика була двоякою, з одного боку вона можливо здавалася незрозумілою та необдуманою, але ж з іншого боку видно, що політика Павла І та його погляди були просякнуті далекозорістю та виважені.Хлопчик часто хворів - у кімнатах було пекуче натоплене, а його колиску, оббиту зсередини хутром чорно-бурої лисиці, накривали ще і ковдрами, боячись застуди. Коли спадкоємцю виповнилося шість років, йому відвели крило Літнього палацу, де він жив зі своїм двором разом з вихователями. Обер-гофмейстером при ньому був призначений Микита Іванович Панин - один зі славнозвісних державних діячів свого часу. Павла I учили математиці, історії, географії, мовам, танцям, фехтуванню, морській справі, а коли підріс - богословю, фізиці, астрономії і політичним наукам. Згодом Павло довідався, як Катерина зробила свій переможний похід на чолі гвардії в Петергоф і як її розгублений чоловік, відрікся від престолу, і був відвезений у Ропшу.Ставши імператором, Павло скасовує найтяжчий рекрутський набір і урочисто повідомляє, що «відтепер Росія буде жити у світі і спокої, що тепер немає ні найменшого нестатку мислити про поширення своїх кордонів, тому що і без того досить вже і предосить велика...».[7,220] Відразу по вступі на престол імператор Павло I заявив, що відмовляється від приготування до війни з Францією. Уся держава і всі кінці і межі її були їм обрадувані і всюди чутні були єдиного тільки побажання всіх благ новому государю...».[7,220] У листі до пруського короля від 3 січня 1797 року Павло писав: «З наявними союзниками багато чого не зробиш, а так як боротьба, що вони вели проти Франції, тільки сприяла росту революції і її відсічі, то світ може послабити її, підсиливши мирні антиреволюційні елементи в самій Франції, досі придавлені революцією». Росія в союзі з Англією Австрією, Туреччиною і Неаполітанським королівством починає війну проти Франції. План цей полягав у наступному: австрійці зі Швейцарії йдуть на Рейн, а Суворов, зєднавшись з корпусом Корсакова, вторгається у Францію; у Голландії починає діяти англо-російський експедиційний корпус, а в Італії залишаються австрійці.Створення цього батальйону, сформованого зі славнозвісної бомбардирської роти Преображенського полку, капітаном якої був Петро Великий, а також артилерійських загонів, що складалися при інших полках, відповідало цілком визначеному і послідовно проведеному рішенню. Зовсім відділена в адміністративному відношенні від полків, артилерія була передана в особливе відомство. Невдале загальне навчання, бажання офіцера, який користувався заступництвом мачухи головної фаворитки, мати під своїм початком полк і, у виді перебування великого князя Олександра на посаді генерал-інспектора піхоти, честолюбне прагнення його брата зайняти таку ж посаду в кавалерії, що, на його думку, повинно було відкрити йому доступ до командування декількома ескадронами. Нарешті, навіть у війську, офіцери і солдати за звичай були вільні від усіляких обовязків і навіть навчання, тому що останнього не вироблялося зовсім. У своїй російській редакції, текст який відносився до піхотної служби, був уже виданий кілька років тому; призначений спочатку для гатчинських військ, він був у перший раз надрукований у 1792 році, під скромною назвою «Досвід».Всі історики колоній згодні, що царювання Павла відрізнялося, винятково батьківським піклуванням про колоністів. У царювання імператора Павла почався новий перелом у житті іноземних колоній Росії, що з погляду державної єдності складав значний крок, назад та закріпив на довгі роки відособлене їхнє існування, що створило з них державу в державі, і в той же час заложивший міцні основи їхнього економічного добробуту. Насамперед 4 березня 1797 року керування колоніями було виділено в щось особливе і самостійне. Потім, 30 червня 1797 року була заснована в Саратові контора Опікунства іноземних для найближчого й успішнішого піклування і догляду над усіма колоніями іноземних у Саратовской.Необхідно відзначити особливість діяльності Павла: за 100 років від початку царювання Петра 12 дворянських дворів одержали князівське і графське звання; Павло ж відрізняється й у цьому напрямку - за чотири роки правління він створив пять нових князівських прізвищ і 22 графські. Толю виготовити модель Санкт-Петербурга так, щоб не тільки усі вулиці, площі, але і фасади всіх будинків і навіть їхній вид знадвору були представлені з буквальною геометричною точністю. За царювання Павла I дійсно покращилося про

План

Вступ

Розділ 1. Народження та дитинство Павла І Розділ 2. Зовнішня політика Павла I

Розділ 3. Військова реформа. Новаторство у війську

3.1 Турбота про німецькі колонії

Розділ 4. Оцінка діяльності Павла

Висновки

Список використаної літератури