Царські маніфести 1905 року та система виборів до Державної Думи - Реферат

6 серпня 1905 р. оголошено царський Маніфест що створив в ряді російських вищих державних установ Державну Думу з "виборних людей" або представників народу. Державна Дума за основною ідеєю заповнювала важливу прогалину, що досі існувала в російських установах. Присяга членів Думи також говорить: "Ми, нижчепойменовані, обіцяємо перед Всемогутнім Богом виконувати покладені на нас обовязки членів Державної Думи в міру нашого розуміння і сил, зберігаючи вірність Його Імператорській Величності Государю Імператору і Самодержцю Всеросійському" і т, д. Виходячи, таким чином, з ідеї непорушності монархічного самодержавства, Маніфест б серпня 1905 р. розкриває наміри законодавців, згадуючи, що, по-перше, ще в 1903 році Найвища Дума була стурбована "установленням тривкого ладу в місцевому житті" і "узгодженням виборних суспільних установ з урядовою владою; по-друге, Найвища воля вирішила тепер "закликати виборних людей від усієї землі російської до постійної діяльної участі в упорядкуванні законів, включивши для цього до складу вищих державних установ особливі законодавчі установи, яким дається попередня розробка й обговорення законодавчих припущень і розгляд розпису державних прибутків і витрат". Логічною посилкою, із якої, по думці законодавця, випливає установа Державної Думи, є слова Маніфесту про те, що "Держава Російська створюється і міцніє нерозривним єднанням царя з народом і народу з царем" і що "згода і єднання царя і народу - велика моральна сила, що створювали Росію протягом сторіч"...Бачачи гостроту положення, Микола ІІ звернувся по допомогу до Вітте, якому нещодавно вдалося підписати на більш-менш прийнятних умовах угоду з Японією.9-го жовтня Вітте надав государю меморандум із викладом поточного положення справ і програмою реформ. У тексті цього знаменитого документа: висловлюючи свою скорботу з приводу "смут і хвилювань", що охопили державу, государ визнає необхідним "Обєднати діяльність вищого уряду", на обовязок якого він покладає "виконання непохитної нашої волі: 1) дарувати населенню непорушні основи цивільної свободи на засадах недоторканості особи, свободи, совісті, слова, зборів і спілок; 2) не зупиняючи призначених виборів у Державну Думу, залучити тепер же до участі в Думі... ті класи населення, що нині зовсім позбавлені виборчих прав, надавши засим подальший розвиток початок розвиткуй загального виборчого права знову встановленому законодавчому порядку, і 3) установити, як непорушне правило, щоб ніякий закон не міг сприйняти силу без схвалення Державної Думи і щоб виборним від народу забезпечена була можливість дійсної участі в нагляді за закономірністю дій поставлених від нас влади." Якщо помірно-ліберальні кола готові були прийняти створене маніфестом положення як виконання їхніх бажань конституційного перетворення Росії, то ліве коло, соціал-демократи й есери, не були ні в найменшому ступені задоволені і вирішили продовжувати боротьбу для досягнення своїх програмних цілей ("не бажали нагайки, загорненої в пергамент конституції"); з іншого боку, праві кола відхиляли поступки революції, що у Маніфесті 17-го жовтня, і потребували зберігання необмеженого царського самодержавства. Незабаром після появи маніфесту залізничний страйк припинився, але "смути і хвилювання" не тільки не припинилися, але й поширилися по всій країні: у містах відбувалися то революційні, то контрреволюційні демонстрації, причому в багатьох містах контрреволюційні юрби "чорносотенців" громили інтелігентів і євреїв; у селах розливалася хвиля аграрних погромів - юрби селян громили і палили поміщицькі садиби.3-го листопада був виданий маніфест, що обертався до селян із призовом припинити безладдя, що робиться прийняття можливих мір до поліпшення положення селян і відміни выкупних платежів за селянські надільні землі.Глибокі хиби Основних Законів і про вищі державні установи, якими 23 квітня 1906 року була створена так звана конституція, були очевидні із самого початку для всякого знайомого з державною наукою. Закони ці виявилися настільки неможливими, нездійсненними, що після Маніфесту 3 червня 1905 року, по суті, не було відоме що є закон і що не закон. Якщо потрібно назвати основну причину хиб конституції 1906 року, то вона, звичайно, складається в безмежній сваволі її творців, у їхньому переконанні, нібито життям народу і держави можна розпоряджатися як вздумаєтся, цілком не узгоджуючись із самостійними законами життя нації. І, звичайно, у цьому відношенні великий промах (якщо тільки це не було умисним) склала та обставина, що кодификація нових законів не була проведена законним порядком через колишню Державну раду... Але конституція 1906 року ні тих, ні інших умов не знала і знати не хотіла, а тому потрясла основи як державного, так і національного життя.

Зміст

1. Царський маніфест від 06 серпня 1905 року

2. Царський маніфест від 17 жовтня 1905 року

3. Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року

Використана література

1. Царський маніфест від 06 серпня 1905 року

1. Жарова Л.Н., Мишина И.А. "История Отечества". Москва, "Просвещение", 1992.

2. Сахаров А., Троицкий С. "Живые голоса истории". Москва, "Молодая гвардия", 1978.

3. "Поп Гапон", журнал "Родина", № 12 - 1993, с.24. Москва, "Пресса", 1993.

4. Карамзин. История государства Российского, т.2, Москва, 1995 г.

5. Ю. Тихомиров. Абсолютизм в период с 1905-1907 г. г. // Государство и право, № 6, 1978 г.