Ціноутворення на олігопольному ринку - Курсовая работа

.1. характерні риси та причини поширення олігополії 3.1. модель Курно 3.2. модель БертранаПри ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не у сфері виробництва, не на підприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку попиту і пропозиції, товарно-грошових відносин. Однак і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політики цін, затверджує ціни, запропоновані керівництвом нижчих ешелонів. У таких галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість та ін.), фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають робити це іншим підрозділам. Останній у найзагальнішому вигляді являє собою суму прибутку, необхідної для нормальної роботи підприємства, і податків, які включаються в ціну. Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними.Неможливо точно визначити, скільки саме повинно бути фірм в галузі, тому що олігополія охоплює великий простір між чистою монополією і монополістичною конкуренцією. Приймаючи рішення, кожна фірма повинна враховувати можливу реакцію з боку конкурентів, зважати на те, що інші фірми будуть намагатися передбачити її дії і завчасно врахувати її реакцію на їхні дії. Історично склалося так, що в багатьох галузях науково-технічний прогрес вимагає для досягнення ефективності все більших розмірів виробництва, отже, одне підприємство має такі виробничі потужності, що може задовольнити значну частку ринкового попиту. Існує «жорстка олігополія», коли дві або три фірми панують на всьому ринку, і «розмита», при якій 70 - 80% ринку поділяють 6 - 7 фірм. Бувають ситуації, коли фірми діють у таємній змові, а буває, що вони приймають рішення самостійно, незалежно від інших фірм.Припускається також, що дві фірми мають рівну економічну силу і випускають однорідну продукцію за відомої їм лінійної функції ринкового попиту: P = a - b(Q1 Q2), (3.1) де a, b - позитивні числа, а Q1 і Q2 - обсяг випуску фірми 1 і фірми 2. Якщо припустити, що фірма 1 спочатку виробляє обсяг Q10, то фірма 2 буде виробляти обсяг, який відповідає Q10 (точка А) на її кривій реакції R2(Q1). Крива реакції першої фірми (R1) утворюється точками, які для кожної фіксованої ціни Р2 другої фірми визначають ціну Р1 першої фірми, що дозволяє їй максимізувати прибуток. Якщо взяти одну й ту ж криву попиту і обчислити рівновагу двох фірм за моделлю Курно (коли вибирають обсяг) і за моделлю Бертрана (коли фірми вибирають ціну), то одержимо різний результат. Другий варіант реакції фірм, коли вони не будуть слідувати за зміною ціни, дасть такі наслідки: коли одна фірма знизить ціну, а конкуренти проігнорують це зниження, то її обсяг продажу суттєво зросте, а інші фірми втратять своїх покупців, які перейдуть до фірми з дешевими продуктами, а якщо одна фірма підвищить ціну, то сама втратить покупців, і обсяг її продажу значно впаде.Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна з яких має значну частку ринку. Основна причина поширення олігополій - ефект масштабу, що створює високі барєри для вступу в галузь. Нечисленність конкурентів породжує елемент загальної взаємозалежності фірм. Існують кооперативні і некооперативні ігри, домінуюча і недомінуюча стратегії, стратегія максиміну та ін. Існує дилема олігополістів, яка відображає вплив на рішення олігополістів двох сил: одна породжує потяг до змови, інша - до порушення угод з метою максимізувати власний прибуток.

План

Вступ

1. Ціноутворення

1.1. суть процесу ціноутворення

1.2. система цін і ознаки, покладені в її основу

Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна з яких має значну частку ринку. Основна причина поширення олігополій - ефект масштабу, що створює високі барєри для вступу в галузь.

Нечисленність конкурентів породжує елемент загальної взаємозалежності фірм. Рішення одного впливає на поведінку всіх інших, кожному треба передбачити реакцію суперників. В своїй боротьбі олігополісти застосовують різні методи, які вивчаються за допомогою теорії ігор. Існують кооперативні і некооперативні ігри, домінуюча і недомінуюча стратегії, стратегія максиміну та ін. Існує дилема олігополістів, яка відображає вплив на рішення олігополістів двох сил: одна породжує потяг до змови, інша - до порушення угод з метою максимізувати власний прибуток.

Поведінка олігополіста дуже ускладнена олігополістичним взаємозвязком, тому єдиної моделі олігополії не існує. Розроблені часткові моделі рівноваги Курно, Штакельберга, Бертрана і ряд їх модифікацій для аналізу окремих ситуацій, а також узагальнена модель рівноваги Неша.

Олігополістичне ціноутворення характеризується негнучкістю цін. Для пояснення цього феномену розроблені моделі «ламаної кривої попиту», матриці виграшів, явної та таємної змови, лідерства в цінах, ціноутворення за принципом «витрати плюс». Для олігополістів, які не приймають участі в змовах, підходить модель ламаної кривої попиту. Вона пояснює негнучкість цін, але не пояснює їх рівня.

Для учасників явних і таємних змов характерна тенденція до максимізації сукупних прибутків усіх учасників. Їх поведінка схожа на поведінку монополіста. Менш формальний засіб координації цін - це лідерство в цінах, за якого ціни змінюються однією найкрупнішою фірмою галузі, а інші слідують за нею. При ціноутворенні за методом «витрати плюс» фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді.

Ринкові частки фірм в олігополістичній галузі виборюються за допомогою нецінової конкуренції. Вигідніше положення завойовує той, хто може підвищити якість продукції, оновити асортимент або технологію, чи виділити більші кошти на широку рекламу продукції.

Серед економістів немає єдиної точки зору щодо наслідків олігополії для суспільства. Традиційний погляд звинувачує олігополістів в обмежені обсягів виробництва і підвищенні цін, інші ж виправдовують їх як провідників науково-технічного прогресу, хоча дослідження найважливіших винаходів не підтверджує цього.

Вступ

Тема моєї курсової роботи: «Ціноутворення на олігопольному ринку». Ця тема на сьогодні є дуже актуальною, тому що розглядає один з найпоширеніших типів ринків і систему утворення в ньому цін і обсягів виробництва.

На олігопольному ринку можливі безліч ситуацій поведінки фірм зважаючи на їх розмір, тип продукції, тип взаємозалежностей, тому єдиної моделі рівноваги у короткостроковому чи довгостроковому періоді не існує. Всі моделі ціноутворення умовно можна обєднати в три групи.

1) Взаємна гра - характерна для ринку з однотипним товаром та фірмам з однаковою ринковою рівновагою (моделі Курно, Бертрана, ламаної кривої попиту).

2) Послідовно гра - характерна для ринку з фірмою лідером, яка визначає ціну або обсяги випуску (моделі Штакельберга, домінуючої фірми).

3) Кооперативна гра - коли фірми домовляються про ціну та обсяги (таємна або явна змова).

Ці та інші моделі будуть розглянуті в моїй роботі.

Мета мого дослідження: розібрати суть ціноутворення на олігопольному ринку.

Завданням моєї роботи являється охарактеризувати кожну модель ціноутворення на олігопольному ринку.

Розділ 1. Ціноутворення1. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та ін. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001 - 111 - 119 с.

2. Колесников О. В. Ціноутворення: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 40 - 42 с.

3. Корінєв В. Л. Цінова політика підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 5 - 29 с.

4. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 251 - 272 с.

5. Кулішов В. В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум / Навчальний посібник. - Львів: «Магнолія плюс», 2004 - 257 - 268 с.

6. Лісовий А. В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 128 - 131 с.

7. Мельникова В. І., Яременко В. Г., Мельникова О. П., Корнівська В. О. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: «Професіонал», 2005. - 240 - 263 с.

8. Мініна О. В., Базілінська О. Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 172 - 182 с.

9. Павленко І. М. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 129 - 142 с.

10. Рудий М. М., Жебка В. В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 197 - 219 с.

11. Шкварчук Л. О. Ціноутворення: Підручник. - К.: Кондор. - 2006. - 156 - 164 с.

12. Ястремський О. І., Грищенко О. Г. Основи мікроекономіки / Підручник - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. - 487 - 497 с.