Цінності в житті людини і суспільства - Реферат

Реальні факти, події, властивості не тільки пізнаються нами, але й оцінюються, викликаючи почуття участі, захоплення, любові чи, навпаки, презирства або ненависті. Ні в кого, мабуть, немає сумніву, що та чи інша річ має для нас певну цінність завдяки не лише своїй обєктивній властивості, але й нашому ставленню до неї, яке поєднує у собі і сприйняття цих властивостей, і особливості наших смаків. Ось чому поширене твердження, нібито про смаки не сперечаються, є помилковим, адже про них люди сперечаються все життя, відстоюючи своє право на обєктивність та пріоритет власних смаків. Отже, наше ставлення до світу завжди має оцінний характер.Філософське вчення про цінності та їх природу називається аксіологією (від грец. аксіс - цінність і логос - вчення). Особливу увагу приділяє цінностям І.Кант, вживаючи це поняття у спеціальному, вузькому розумінні: цінності, на його думку, є вимогами, зверненими до волі, до цілі, яка стоїть перед людиною; вони є значущістю тих чи інших речей, явищ для людини. Зокрема, цінності розглядаються як річ, яка має певну користь і здатна задовольняти ту чи іншу потребу людини; як ідеал; як норма; як значущість чогось для людини, соціальної групи чи спільноти тощо. Можна також визначити поняття цінностей у найзагальнішому вигляді й таким чином: цінності є тими явищами (або сторонами, властивостями явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям того чи іншого суспільства чи його складових (груп, спільнот тощо), як дійсність, цілі або ідеали. Вони повязані з інтересами людей різними способами: через систему розподілу праці; через особистісні звязки, які виникають між тими, хто створює духовні цінності, й навколишнім середовищем; через визнання чи невизнання тієї чи іншої цінності з боку публіки, аудиторії, ідеології чи культури; через важелі фінансового, ідейного, соціально-психологічного впливу на внутрішній світ творця цінностей та на засоби його діяльності.Загальнолюдські цінності є регулятором поведінки всього людства, як, наприклад, норми людської моралі або цінності творів великих митців, які стали багатством всього людства, їх суспільним критерієм є забезпечення особистих свобод та прав кожної людини, охорона фізичних і духовних сил, матеріальні та морально-правові гарантії суспільства, які створюють умови для реального розвитку людини.Це визначається тим, що вони відображають фундаментальні відносини людей, їх життєві людину (людство), хліб, дім, сімю, здоровя, роботу тощо. Розглядаючи різні погляди на цінність життя як найвищу цінність, можна прослідкувати різні підходи та згрупувати їх таким чином: · цінність життя - у житті для суспільства, а не в житті для себе, тобто міра цінності життя визначається відповідністю життєдіяльності людини інтересам суспільства; · людина і людство, а значить, і їх життя є найвищими цінностями еволюції космосу; Перелічені точки зору свідчать про те, що позиції оцінки життя як цінності притаманні як самій людині, так і суспільству, в якому живе людина (адже лише суспільство може гарантувати людині право на життя). Адже право на життя передбачає свободу, яка фактично буває у двох вимірах: заперечливому - "свобода від чого?" та ствердному - "свобода для чого"?Ідея (або ж ідеал) рівності має також для людини не менше значення і цінність, ніж свобода: адже немає свободи без рівності, як без рівності немає дійсної свободи. Ще одна одвічна цінність, питання, відповідь на яке людина прагне дати з моменту свого виникнення, - людське щастя. Мабуть, скільки людей робили спробу визначити цю загальнолюдську цінність, стільки було й можливих варіантів відповідей, бо кожна людина, прагнучи до щастя, розуміє його по-своєму. Так, одні роблять песимістичний висновок, що щастя взагалі не існує, що це - марево або казкова жар-птиця, за якою полюс людина і ніколи її не впіймає; інші, продовжуючи цю думку, вважають, що людина бачить своє щастя тільки в тому, чого в неї немає; треті, виходячи з альтернативи, що людина може бути щасливою чи нещасливою, стверджують, що щастя полягає в тому, що немає нещастя. Водночас перед кожною людиною завжди стоїть питання: як треба (чи не треба) дивитися на світ, щоб бути щасливим?Перший виникає тоді, коли людина незадоволена своїм реальним життям і відчуває страх перед таємничими силами природи, тобто перед надприродними явищами, і водночас схиляється перед величчю світу, який відкривається перед нею. Отже, коли людина не усвідомлює себе як особистість, коли переважає орієнтація на надприродне. Орієнтація на самого себе, зневіра в усьому супроводжує епохи занепаду або ж перехідні епохи (а таку епоху переживає й сучасне українське суспільство, про що йтиметься пізніше), коли якісь події суспільного життя чи світового значення не виправдовують сподівань людини. Орієнтація на суспільство переважає тоді, коли людина сприймається абстрактно, як представниця роду людського, як "безособистість" (Ф.Достоєвський), "гвинтик", або ж це розуміння набуває форм сподівання на чиюсь "міцну руку&

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття цінностей та їх структура

1.1 Поняття цінностей та їх структура

1.2 Загальнолюдські цінності

1.3 Соціально-групові цінності

1.4 Свобода та відповідальність - як цінність

1.5 Головні цінності для життєдіяльності людини: рівність, справедливість, людське щастя

1.6 Напрями ціннісних орієнтацій

Розділ 2. Ціннісні орієнтації людства на зламі тисячоліть

Висновки

Список використаної літератури