Гуманізм і проблема цілісної людської індивідуальності в працях мислителів Відродження. Натурфілософія, філософські і космологічні ідеї М. Кузанського, Дж. Бруно, М. Коперніка. Аналіз філософсько-гуманістичної думки українського ренесансу XV-XVI ст.
Для розуміння цієї людини релігійний аскетизм та ригоризм були недостатніми. Якщо релігійний християнський світогляд в цілому стверджував, що спочатку завжди стояв Бог, і лише потім - людина, то гуманісти почали з людини, а вже потім говорили про Бога. Бог в їх світоглядно-філософських побудовах продовжував відігравати почесну роль “творця” світу, але поряд з ним зявляється людина, “співмірна” з Богом, “другий бог”, як сказав М. Кузанський. Гуманісти намагаються до повної реабілітації тілесного начала в людині, обожнюють людину, формують ідеал всебічно розвинутої людини, максимально наближуючи її до Бога в творчій діяльності. У італійському гуманізмі виділяються два напрямки: один з них тяжіє за змістом до громадянської тематики (влада - правитель - громадянин - людина), інший - бере за основу людину як цінність самому по собі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
