Цінність права - Курсовая работа

Після свого утвердження право зайняло основне, найважливіше місце в усій системі соціального впливу на суспільне життя. Завдяки своїм властивостям, регулятивним якостям та наявності в ньому соціальної енергетики право перетворилося на соціальний феномен - головний регулятор, з допомогою якого ефективно, економічно і раціонально вирішують істотні питання цивілізованого розвитку спільноти людей, створюються умови для піднесення соціальної активності учасників відносин, кожної особистості. Власне, у праві народжуються, фіксуються і реалізуються процеси співжиття людей. Така історична роль і призначення права в житті соціуму визначена його особливими, основними властивостями (нормативністю, формальною визначеністю, державною забезпеченістю, загальною обовязковістю, системністю) та завданнями, що покладені на нього: ввести чіткі, постійні, гарантовані нормативні критерії, побудовані на принципах громадянського миру, злагоди, врахування різних інтересів у складному, суперечливому соціальному житті, викликаному політичною боротьбою, етнічними, груповими конфліктами, особистими колізіями у стосунках людей; забезпечити і захистити статус автономності особи та межі її вільної поведінки. Тому сьогодні, коли Україна стоїть на важливому етапі побудови громадянського суспільства, а рівень розвитку права є його основним критерієм, доцільно говорити про роль, цінність і місце права для українського суспільства, що дасть змогу підвищити роль права в українському суспільстві.За порівняно короткий період існування людей на землі виникали і руйнувалися царства та імперії, змінювалися засоби виробництва й управління, методи будівництва і ведення воєн, стилі і напрямки в архітектурі, живописі, музиці, манери і навіть мова. З часу видатних римських юристів до сьогодні діють поняття угоди, договору, зобовязання й інші цивільно-правові категорії. Виходить, саме право часто виступало як елемент, що забезпечує звязок часів і епох, культур і цивілізацій, тому питання про походження права набуває особливої актуальності.[4, С.38] Свідчення античних авторів та археологічні знахідки дають змогу стверджувати, що анти - нащадки прасловянських племен за римської доби - вступили у завершальний період первіснообщинного ладу, а за доби переселень народів започаткували на пн.. від Чорного моря перше словянське державне утворення, заклали славетний Київ і почали створювати союзи племен. Проте ми можемо стверджувати, що вже тоді існували у дещо трансформованій формі первісні «військово-демократичні» інституції - рада старійшин, ради союзів на чолі з вождями, функції яких були покликані регулювати найважливіші суспільні відносини та стежити за дотриманням звичаїв та традицій.Політичні погляди в Україні набули подальшого розвитку за часів Гетьманщини, яка існувала впродовж 116 років (1648-1764 pp.) Однак його устремління не були зрозумілими для українців. Певний слід в історії правової думки в Україні залишив гетьман Іван Мазепа (1644-1709). Мазепа мріяв замінити демократичний порядок самоустрою на українських землях монархією в особі гетьмана. Тож як бачимо саме Пилип Орлик був найбільш близький до того, щоб створити могутню державу, в якій основними регуляторами суспільного життя стали б право, закони.Енгельс розуміли право як зведену в закон волю пануючого класу, зумовлену матеріальними умовами життя цього класу. У цьому розумінні право виступає як засіб придушення опру експлуатованих класів. Право, відповідно до поглядів прихильників цього напряму, не втілює уявлення про справедливість, а зумовлене виключно економічним базисом суспільства. У 1917-1933 рр. її репрезентував український націонал-комунізм, який обєднав різні політичні течії і напрямки довкола ідеї «комуністичної перебудови суспільства», цілковитого національного визволення України, створення суверенної української держави. Критикуючи початки радянського юридичного позитивізму, нормативізму, ставлячи під сумнів розуміння права, як системи примусових норм держави, він заперечував необхідність грубого вторгнення державного апарату в галузь права, що, на його думку, означає захист конституційних прав лише панівного класу.У звязку з розвитком напряму філософської думки, що носить назву аксіологія (вчення про цінності); стало можливим охарактеризувати місце і роль права в житті суспільства більш чітко і ґрунтовно. «Цей процес, з одного боку, детермінований культурно-історичними, науково-технічними та іншими реаліями, а з другого, залежить від субєктивних устремлінь індивідів, їхніх потреб і бажань дотримуватися аксіологічних орієнтирів свого часу» [14, с. Під цінністю розуміється обєктивна значимість явища або процесу, на якій заснована оцінка. Ціннісне ставлення будується на взаємозвязку субєкта й обєкта і припускає їх оцінку. Не варто протиставляти цінність - істинності.У суспільстві в умовах цивілізації немає іншої такої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити (причому на засадах, що поєднують нормативне та індивідуальне опосередкування поведінки людей) доцільне регулювання е

Зміст

Вступ

Розділ І. Основні тенденції зародження права на Україні та його роль для наших предків

1.1 Зародження права на українських землях

1.2 Основні тенденції права часів доби Київської Русі

1.3 Ідеї державності періоду Української гетьманської держави

1.4 Державно-правові концепції в Україні XX-XXI ст.

1.5 Роль та цінність права в радянський період

Розділ ІІ. Цінність права для сучасної держави та суспільства

2.1 Поняття цінності права

2.2 Соціальна цінність права

2.3 Інструментальна цінність права

2.4 Власна цінність права

2.5 Особистісна цінність права

Висновок

Список використаної літератури